Гіганти: Здійснення пророцтва
Почалося це, як і багато інших грецьких історій, з викрадення худоби89. Бог сонця Геліос дуже ревно оберігав своє чудове стадо худоби90. Тож крадіжка її, що здійснив гігант Алкіоней, стала останньою провокацією, іскрою, що підпалила запáл у тому, що греки назвуть гігантомахією — Війною гігантів.
89 Розгляньмо, наприклад, історії про Гермеса та його сина Автоліка. Або зовсім нещодавню сварку Евріта і Геракла, яку ми щойно почули.
90 Як, на своє нещастя, дізнаються одного разу Одіссей та його люди.
Гіганти, як ви можете пам’ятати, вискочили з землі в найдавніші часи з крові, яка вилилася з відрізаних статевих органів первісного бога неба Урана. Це зробило їх поколінням Геї, «породженими з Геї», і так вони стали називатися «гігантами»91.
91 Таким чином слова «гігант» і «гігантський» насправді означають «народжений зі землі» і не мають нічого спільного з розміром, незважаючи на те, як зараз використовуються ці слова, і те, як префікс «гіга-» було створено зі слова «гігантський» у значенні «величезний».
Гея чула про сон Гери, пророче видіння, яке передбачало повстання її гігантських дітей проти олімпійських богів і їхню поразку від рук смертного чоловіка. Вона невтомно спостерігала за подвигами людських героїв, шукаючи знак того, що ця фатальна людина вже народилася і мить здійснення пророцтва наближалася.
Зрозумівши, що викрадення худоби Геліоса передвіщає війну, Гея почала шукати рідкісну лікарську траву92, яка б захистила її дітей-гігантів од будь-якої шкоди, що її міг би заподіяти їм цей людський герой. Зевс, однак, зумів її випередити: він наказав Селені та Геліосу не їздити на своїх місячній та сонячній колісницях ані вночі, ані вдень, і поки світ поринув у цілковиту темряву, він зібрав увесь запас цієї чарівної трави для себе.
92 Грецькою буде φαρμακων («фармакон»), тобто «лікарські засоби», як у словах «фармація» та «фармацевтичний».
Закінчивши свій перший маневр, Зевс скликав дванадцять олімпійців і Прометея, з яким він уже помирився, на військову нараду.
— Ми мусимо підготуватися до неминучого нападу, — сказав Зевс. — Гері наснилася ця мить. Афіно, спускайся і приведи до нас Геракла. Він потрібен нам негайно.
Насильство почалося, коли викрадач худоби Алкіоней піднявся на Олімп, розкидав богів і хотів нав’язати себе Гері. Геракл прибув саме вчасно, щоб стягнути його з неї та вистрілити в нього однією зі своїх отруєних стріл. Алкіоней упав, але відразу підвівсь і знову приєднався до бою, наче нічого й не сталося. Хоч що б робив Геракл, Алкіоней, здавалося, завжди міг зцілитись. Афіна відвела Геракла вбік.
— Алкіоней черпає сили з рідної землі. Ти ніколи не зможеш убити його, поки він контактує з нею.
— Що ж, одного разу я вже бився з таким, — сказав Геракл, згадуючи свій поєдинок із гігантом Антеєм. Він іще раз повалив Алкіонея на землю і потяг його з Греції до Італії. Там, нарешті, сила вичерпалася з того, і Геракл поховав його під Везувієм, де він лежить, буркочучи й донині, та чекає, щоб знову вибухнути й виплеснути свою гарячу лють на світ людей.
Тепер інші гіганти почали атакувати Олімп. Немає чіткої узгодженості щодо того, скільки саме їх воювало, але з великої кількості кераміки, скульптур, рельєфного різьблення та інших зображень можна з упевненістю припустити, що в боротьбі брала участь більш-менш рівна кількість богів і гігантів. Земля в усьому Середземномор’ї сіпнулася, коли Геракл, Прометей і боги довго й наполегливо боролися, щоб захистити Олімп і особливо Геру, яку гіганти один за одним намагалися зґвалтувати. Після Алкіонея, на неї спробував залізти спершу цар гігантів Еврімедонт, а потім Порфіріон,«багряний». Гіганти, здавалося, вірили у те, що якщо вони зроблять їй дитину, то цей нащадок стане їхнім великим чемпіоном. Або, можливо, вони більш жорстоко сподівалися, що її зґвалтування настільки зганьбить богів, що вони з ганьбою здадуться.
В усілякому разі Геракл рятував Геру від чергової хвилі нападів. Жодної миті він не думав про весь біль і страждання, які вона завдавала йому протягом усього його життя.
Громовиці Зевса, як і передбачила Гера, не могли вбити гігантів, проте вони могли принаймні оглушити їх. Поки лютувала битва, Зевс уражав їх одного за одним, а Геракл користався їхнім ошелешеним станом, щоб добити їх своїми отруйними стрілами.
Коли все закінчилося, наймогутніший із усіх гігантів Енкелад, який усе ще димів і палав від люті, був ув’язнений Афіною під Етною. Його брати лежали мертві. Гіганти більше ніколи не повстануть.