Можливо, Геракл не мав зухвалої спритності й чарівності Персея й Беллерофонта, інтелекту Едипа, лідерських якостей Ясона чи розуму та уяви Тесея, але він мав чуйне серце, яке було сильнішим і теплішим за серце будь-кого з них.
Беллерофонт
Крилатий
Герой Беллерофонт був або сином Главка, царя Коринфа, або сином Посейдона, бога моря101. Проте точно відомо, що матір’ю Беллерофонта була Еврінома, особлива улюблениця Афіни, яка навчила її мудрості, розуму та всіх мистецтв, над якими панувала богиня102.
101 Як ми дізнаємося свого часу, Тесей мав таке ж проблематичне батьківство.
102 Поет Гесіод каже ось що про Евріному у фрагменті з VIII ст. до Р. Х.: «Неймовірний аромат ішов від її срібного одягу, коли вона рухалась, і краса сяяла в її очах». Ніхто й ніколи не говорив про мене нічого настільки чудового, як це.
Історія Беллерофонта говорить про те, що хоча він був здоровим, сильним, сміливим, успішним і привабливим, він, можливо, також був трохи розпещений своєю люблячою матір’ю та Главком, який — незалежно від того, чи був Посейдон його справжнім батьком, чи ні, — виховав хлопчика як свого власного сина і справжнього принца Коринфа.
Беллерофонт ріс, знаючи про поширені плітки, які шепотіли про те, як Посейдон прослизнув у ліжко його матері й зачав його, але він не надавав їм великого значення. Його ніколи не тягнуло до моря, і, за його власною оцінкою, хлопцю здавалося, що йому зовсім бракує хоч якихось божественних сил. З іншого боку, у нього був брат Деліад, і вони були настільки несхожими за своїми характерами та зовнішністю, наскільки це було можливо, що, безперечно, могло вказувати на те, що у них різні батьки. А ще з одного іншого боку, Беллерофонт завжди вмів поводитися з кіньми. Коні були в значній мірі прерогативою бога моря. У школі Беллерофонта вчили, що на початку правління богів Посейдон створив найпершого коня як подарунок своїй сестрі Деметрі. Бог створив багато видів різних тварин, які він викинув геть, перш ніж йому вдалося створити ідеальну істоту. Викинутими тваринами — його невдачами — були бегемот, жираф, верблюд, осел та зебра, кожна з яких вже ближче наближалася до ідеальних пропорцій, краси та грації коня. Але Беллерофонт відчував, досягнувши підліткового віку, що це була тільки казка для дітей. Як і всі інші історії про богів, напівбогів, німф, фавнів і фантастичних звірів, якими наповнювалася його голова відтоді, як він навчився ходити й говорити. Все, що він точно знав, — це те, що Коринф був великим, гамірним містом і королівством, населеним дуже справжніми і дуже смертними чоловіками та жінками; і хоча в ньому було багато жерців і жриць, він ніколи не бачив жодного натяку на щось безсмертне чи божественне. Жоден бог ніколи не являвся йому, жоден із його друзів ніколи не був перетворений на квіти й не був уражений громовицею.
Приблизно в той час, коли йому виповнилося чотирнадцять років, почали ходити історії про крилатого білого коня на ім’я Пегас, який вийшов із горла обезголовленої Медузи та полетів до материкової Греції. Про появу цієї дивовижної істоти повідомляли звідусіль, але Беллерофонт відкидав ці чутки, вважаючи їх іще більш забобонними фантазіями для дітей. Потім деякі жителі Коринфа почали схвильовано стверджувати, що Пегас насправді літав неподалік! Не над самим містом, а близько за його межами. Тверезі свідки бачили, як він п’є з фонтана в Пірені (який був не декоративним елементом, а природним джерелом, що било з-під землі).