105 Стінібія означає «сильна корова» — або, якщо ви хочете бути добрішими, «та, хто стала сильною завдяки володінню коровами». Більш ранні джерела, як, наприклад, Гомер, називали її Антея.
— Ти не збираєшся запросити мене увійти? — проворкотіла вона.
— Я... я... Ні! Ні. Це було б дуже непристойно.
— Але непристойність — це так весело, Беллерофонте, — сказала вона, відштовхнувши його вбік і попрямувавши до його ліжка. — Вузьке, але достатньо місця, якщо одне з нас буде на іншому, чи не так?
Вона вклалася на ліжко та обвела пальцем кружечки на покривалі.
Беллерофонт був у агонії.
— Ні! Ні, ні, ні! Пані, я гість у цьому палаці. Прет був до мене такий добрий. Зрадити його було б свинячим вчинком.
— Осідлай мене, як свого коня. Ти ж хочеш цього, чи не так? Я відчуваю, що ти цього хочеш.
Тут Беллерофонт скоїв жахливу помилку. Звісно, він дуже хотів би лягти і займатися хтивими справами зі Стінібією. Вона була надзвичайно привабливою, а він був молодим чоловіком у розквіті сил, але кинути виклик законам гостинності, поки він перебував у процесі очищення за кривавий злочин, було б немислимо. Він мав так і сказати. Натомість, вважаючи, що це вирішить його скрутне становище, він сказав:
— Ні. Насправді я цього не хочу. Ти мене анітрохи не приваблюєш, і я буду вдячний тобі, якщо ти зараз підеш геть.
Після цих слів Стінібія підвелася з шипінням і вийшла з кімнати з палаючими щоками. Її ще ніколи в житті так не ображали. Що ж, вона ще покаже цьому благочестивому дурню. О, так. Всю ніч вона вертілась у ліжку в агонії через приниження та вражену гордість.
Прет мав звичку жахливо хропіти, тож королівське подружжя вже давно насолоджувалося сном в окремих кімнатах, але вранці Стінібія часто відвідувала свого чоловіка, щоб обговорити їхні плани на день. Цього ранку вона прийшла до нього з мискою теплого козячого молока, змішаного з медом.
— Ах, хай благословлять тебе боги, моя люба, — сказав Прет, сідаючи і з вдячністю роблячи ковток молока. — Чудовий ранок, судячи з усього... Думаю, що пізніше можна піти на полювання з нашим молодим Беллерофонтом. Він... Милостиві боги! Які в тебе червоні очі!
Саме такими вони й мали бути після того, як їх енергійно натирали сирою цибулею цілу чверть години.
— Це нічого, нічого... — тихо мовила Стінібія.
— Кохана, скажи мені, що сталося.
— О, це лише... Ні, я не можу. Я знаю, як сильно він тобі подобається.
— Мені подобається? Хто?
— Беллерофонт.
— Він зробив щось, що тебе засмутило?
І так усе вийшло назовні. Минулої ночі він постукав у двері її спальні, увірвався всередину й намагався зґвалтувати її. Все, що змогла зробити Стінібія, — це відлякати дикого звіра й виштовхати його з кімнати. Вона так перелякалася. Вона відчувала такий сором, відчувала себе такою жахливо брудною106.
106 Не такий вже і незвичайний міфічний троп, або «міфема». Можливо, ви пам’ятаєте з Біблії (або з мюзиклу), як дружина Потіфара висунула таке ж неправдиве звинувачення на адресу Йосипа після того, як не змогла його спокусити. Батько Ахілла Пелей так само постраждав од Астідамії, дружини царя Акаста, який — так само, як Прет очищав Беллерофонта, — очищав у той час Пелея від злочину випадкового братовбивства. Сприймайте ці повторення, як хочете.
Прет зіскочив зі свого ліжка й закрокував кімнатою. Він був у скрутному становищі. Після вбивства родича, мабуть, другим найсерйознішим гріхом у грецькому світі було порушення законів ксенії, законів гостинності або гостьової дружби, які були особливо священними для самого Царя богів, Зевса Ксенія, захисника гостей. Певна річ, відразлива спроба молодика зґвалтувати Стінібію сама по собі була злочином проти ксенії, але це не давало Прету права скоїти гріх у відповідь. Ні, він мусить знайти інший спосіб, аби помститися за честь своєї родини.
Зробивши ще кілька кіл кімнатою, він знайшов відповідь.
— Звісно! — вигукнув він. — Кохана, я відішлю Беллерофонта до твого батька з запечатаним листом. Це ідеально підійде для нашої справи.
— Що ти йому скажеш? — Очі Стінібії сяяли злобою.
— Я скажу йому правду, — відповів Прет. — А тепер дозволь мені сісти і написати цього листа.
Того ранку Беллерофонт прокинувся від тривожного сну. Він не був упевнений, чи було його обов’язком повідомити про жахливу поведінку Стінібії її чоловікові, чи краще виявити тактовність і позбавити їхній шлюб неприємностей, які таке викриття неодмінно спричинить. Він зупинився на останньому варіанті, коли до нього прибув паж, аби сказати йому, що цар чекає на свого улюбленого гостя.