— Ах, Беллерофонте, заходь, заходь, мій хлопчику... — Пізніше Прет похвалив себе за тепло та дружелюбність, із якими він провів цю зустріч. Адже всередині він кипів від гніву через мерзенну підлість цього розпусного монстра, який насмілився стояти й дивитися на нього такими круглими й невинними очима. — Я такий радий, що ти зупинивсь у нас. Той нещасливий випадок, через який загинув твій брат... Ти ж знаєш, що ти зараз вже майже повністю очищений від нього. Певна річ, будь-які інші злочини, за які ти можеш відчувати провину, — це вже не моя справа, — він кинув на Беллерофонта пильний погляд і не здивувався, коли побачив, як щоки молодика зашарілися.
Беллерофонт у цю мить мучився всередині. Можливо, не сказати Прету про зраду його дружини буде вважатися гріхом. Можливо, зараз найкращий час, аби все йому розповісти... Він прочистив горло.
— Є дещо, що ви мусите знати...
— Гаразд. Досить розмов. Я послав за тобою, щоб сказати, що я маю повідомлення, яке потрібно передати моєму тестю в Лікії. Справа в тому, що це досить терміново. Сімейна справа. Її треба скоріше вирішити.
— Лікія?
— Так, мій тесть — Іобат, цар Лікії107. Це далекий шлях, але з тим твоїм літаючим конем ти зможеш подолати цю відстань за мить. Крім того, ти вже завершив свій період спокути, так? І молодим людям знатного походження варто відвідати Іонію та Малу Азію, еге ж? Ось лист. Він також відрекомендує тебе Іобату і попросить його поставитися до тебе з усією гостинністю, на яку ти заслуговуєш. — Прет був надзвичайно задоволений цим своїм останнім зауваженням. Це було саме те, що лист вимагав од Іобата.
107 Йому часто дають гарніше ім’я Амфіанакс.
— Пане, ви такі добрі до мене... — Беллерофонт відчув велике полегшення. Це було на краще. Наступні ночі під одним дахом зі Стінібією принесли б незручність. Він міг негайно вирушити на колісниці до Пірени, осідлати Пегаса й завтра бути в Лікії.
Прет і Стінібія махали йому рукою з ґанку, коли Беллерофонт від’їжджав.
— Гидкий збоченець, — пробурмотів Прет. — Чудово, що ми його здихалися.
«Як шкода, — подумала Стінібія. — Таке струнке, золотисте тіло з милим і чарівним обличчям у комплекті. А який у нього чудовий, твердий і круглий зад. Як персик. Що ж, нічого не вдієш...»
У Лікії
Беллерофонт приземлив Пегаса на затишній галявині трохи далі від міста Ксанф, де стояв королівський палац Лікії.
— Ти маєш залишитися тут, доки я не повернуся за тобою, — прошепотів він, прив’язавши його до дерева. — Пробач, що прив’язую тебе, але це довга мотузка. Тут є струмок, якщо ти відчуєш спрагу, і багато трави, щоб попастися.
Обом із них не подобалися гамір, хвилювання та істерія, які викликав у людей вигляд Пегаса. Якщо він познайомиться з Іобатом і зможе йому довіритися, Беллерофонт представить їх, але багаторічний досвід сутичок із хлопчаками, яких веселила стрільба в круп Пегаса з рогаток та навіть із луків і стріл, та зі злодіями, які намагалися схопити його за допомогою сіток і пасток, навчив його, що найкраще бути обережним.
Беллерофонт сам увійшов до Ксанфа, оголосив про своє прибуття біля воріт палацу і був проведений до особистої кімнати царя.
— Беллерофонт, так? — запитав Іобат, беручи листа. — Мій зять Прет уже писав мені про вас. Каже, що ви молодець. Ця сумна історія з вашим братом була явно нещасним випадком. Могло статися з будь-ким. Ми раді вас вітати, молодий чоловіче. Ласкаво просимо.
Іобат поклав нерозкритий лист на стіл. Він викликав свою палацову прислугу, наказав принести вина та влаштував бенкет на честь прибуття коринфського принца.
— Для мене честь вітати вас у моєму палаці, — мовив Іобат тост на честь свого гостя.
— Пане, ви дуже люб’язні.
— Ви, мабуть, не взяли з собою того знаменитого літаючого коня?
Беллерофонт засміявся.
— Ні. Сам ніколи не повірив би у цю історію. На які тільки дурниці люди не ведуться, еге ж? Тож скажіть мені, — мовив він, підштовхуючи царя ліктем, — чи вам подобається їздити на смертних конях по твердій землі?
Минуло дев’ять днів і ночей, протягом яких Іобат і Беллерофонт їздили верхи, полювали, пили й бенкетували. Цар ставився до молодшого гостя як до сина, якого він ніколи не мав. Долі благословили його двома доньками: крім грізної Стінібії, яка благополучно вийшла заміж за Прета в Мікенах, у нього була молодша й поки що незаміжня донька Філоноя, яка все ще жила в палаці. Вона дуже швидко закохалася в красивого гостя. Поганий досвід Беллерофонта з її сестрою змусив його дуже обережно ставитися до того, щоб залишатися наодинці у кімнаті з Філоноєю, що Іобат вважав ознакою порядної та чесної натури.