Невдовзі Беллерофонт прибув на галявину, де він залишив Пегаса, з гарним новим списом, викуваним за його особливими вказівками, що був закріплений через плече. Кінь риссю підбіг уперед, щоб привітати його.
— Що трапилося з твоєю мотузкою? — здивовано запитав Беллерофонт.
Пегас потряс своєю гривою і тупнув копитом. Понівечена мотузка лежала під його копитами, вона була пожована на шматки.
— Який ти хитрий, — сказав Беллерофонт, погладивши його м’яку морду. — Тепер, перш ніж полетіти, нам потрібно впевнитись у собі. Двоголове вогнедишне чудовисько з отруйною змією замість хвоста. Думаєш, ти готовий до такого?
Пегас кивнув головою.
— Я сприйму це як «так». — Беллерофонт поклав свій новий спис у піхви. — Нумо тоді. Вгору, вгору і вперед.
Дивлячись на ландшафт навколо Метіана, Беллерофонт побачив, що велику частину землі було сильно випалено. Безлюдні села, поля, на яких не було худоби, обгорілі каркаси сараїв і ферм — усе це свідчило про катастрофу. Але він поки що не бачив ніяких ознак своєї жахливої здобичі.
— Вище, вище!
Він іще ніколи не літав на Пегасі так високо. Це був безхмарний день, але він тремтів од поривів холодного повітря. Земля внизу тепер набула складного, впорядкованого візерунка, який нагадав Беллерофонту варварські килими зі сходу. Перед ним постала зубчаста берегова лінія, тоді як під ним лежали зелені землі Карії, Фригії та Лідії, вирізнені мережею блискучих ниток, які звиваються з гір до самого моря109. Він шукав у цьому краєвиді хоч щось, що могло б видати місцезнаходження Химери. Беллерофонт побачив гору, з якої здіймалася тоненька цівка диму. Він спробував пригадати свої уроки географії. Гора Тавр? Він нахилився вперед і спрямував Пегаса вниз. Певна річ, цей вогонь міг бути чим завгодно, але тепер він був досить низько, щоб побачити: те, що здаля мало вигляд тонкої цівки диму, насправді було густою хмарою. Біля підніжжя гори палав ліс. Коли вони спускалися, то зустріли хвилю теплого повітря.
109 Майже напевно мається на увазі буквальне звивання. Він був над Карією, через яку річка Меандр, епонім усіх блукаючих потоків, досі в’ється своїм лінивим курсом.
Люди, кози та олені тікали від полум’я до озера. Лісові пожежі не були рідкістю. Беллерофонт не бачив, чим він міг би їм допомогти, і вже збирався спрямувати Пегаса назад, аби продовжити пошуки, коли з-за дерев вискочив великий олень. Його переслідував лев і... лев і...
Було саме так, як і сказав Іобат. Тіло лева з головою козла, що виходить із середини його спини.
— Вниз, Пегасе, вниз!
Пегас пірнув униз, доки Беллерофонт не зміг розгледіти кожну деталь. Химера стрибнула на оленя, і з пагорба покотилася куля з оленячих та козлячих рогів, лева та змії. Дикі роги на голові кози роздирали боки оленя. Зміїний хвіст кидався й кусав його за нижню частину. Щелепи лева розкрились і з ревом виплюнули вогонь у морду оленя, який закричав і впав назад, миттєво осліпнувши. Пазурі лева розпороли його черево, а голови монстра пірнули, впиваючись у місиво з нутрощів, які випали.
Пегас опустився нижче, і на цю сцену впала тінь коня та вершника. Химера підвела одну голову, щоб поглянути на них. Олень сіпнувся й сіпнувся, намагаючись піднятися, і — поки вимащена кров’ю голова лева все ще дивилася на сонце і небо — зміїний хвіст витягнув свої ікла й устромив їх у задню частину здобичі, щоб прикінчити її.
Струмінь полум’я полетів на них. Беллерофонт закричав од пекельної спеки й смикнув Пегаса вгору. Химера знову плюнула в них вогнем, але цього разу невдало.
— З тобою все гаразд? — Беллерофонт відчув запах смаленого волосся. Свого власного чи Пегаса, він не міг сказати точно.
Поки вони кружляли, підіймаючись вище, він узяв свій лук і натягнув стрілу.
— Рівніше, рівніше...
Він подивився вниз, прицілився і вистрілив. Його стріла влучила в шию кози, саме в тому місці, де вона з’єднувалася зі спиною лева. Жовті козині очі розширились, і вона скрикнула від болю. Монстр труснув своєю козячою головою, і стріла випала. Беллерофонт знову вистрілив і продовжував стріляти. Деякі стріли відскочили, а деякі пронизали лев’ячі боки Химери, яка тепер перетворилася на ревучу лють.
— Пробач, але я мушу підібратися ближче, — крикнув Беллерофонт, витягаючи своє копіє з піхов.