Пегас кружляв і летів, поки сонце не опинилося позаду нього, а тоді кинувся вниз.
Якщо коваль і був здивований замовленням Беллерофонта, він аж ніяк не виказав цього.
— «Копіє», кажете, пане?
— Аякже. Воно має бути наполовину менше за мій зріст.
— А наконечник має бути зі свинцю?
— Так, зі свинцю.
— Він дуже м’який, цей свинець. Ви не проб’єте ані броню, ані шкуру свинцевим вістрям.
— Однак це саме те, що мені потрібно.
— Ваші гроші, — сказав коваль. — Мені немає різниці, що олово, що колода.
Химера побачила, як Пегас пірнув з боку сонця, й стала дибки, розмахуючи своїми кігтями. Беллерофонт висунувся настільки, наскільки зміг. Щелепи чудовиська широко розкрилися, щоб випустити свою останню велику вогняну кулю, і Беллерофонт кинув копіє глибоко у його відкриту пащу й далі в тунель його горла. Хвиля жару пройшла над ними, коли Пегас в останню мить вивернувся зі свого піке. Тоді він різко злетів угору, ледве не врізавшись у верхівки дерев, перш ніж завмерти в повітрі.
Беллерофонт поглянув униз і побачив чудовисько, яке кричало й корчилося, — свинцевий наконечник копія миттєво розтанув у шаленій люті вогню, і розплавлений свинець вилився в його нутрощі. Смертельно поранена Химера спіткнулась і впала. Голова кози вибухнула парою, полум’ям і кров’ю, шерсть лева палала, і з останнім пронизливим криком і смиканням Химера померла.
Беллерофонт приземлився й зліз із коня. Від туші, що димилася, йшов жахливий сморід. Беллерофонт відрізав зміїний хвіст та голову лева, вони були понівечені й обвуглені. Відразливі сувеніри, але це були докази його перемоги.
Коли він підійшов до Пегаса, щоб сісти верхи, він побачив, що нижня частина шиї коня була обпечена, а грива — обпалена.
— Бідолаха, — сказав Беллерофонт. — Ми знайдемо тобі цілителя. Як гадаєш, ти зможеш дістатися гори Пеліон110?
110 Дім мудрого кентавра Хірона, майстра цілительських мистецтв. Див. історію Ясона.
Злетіти надто високо
Іобат добре приховав свою лють, коли радісний Беллерофонт увійшов до його палат і впустив на його стіл смердючу, обпалену лев’ячу голову та гнійну тушу змії. Філоноя ахнула.
— Ти вбив її! О, ти такий сміливий!
Беллерофонт підморгнув дівчині, і її щоки спалахнули червоним.
Іобат напружено міркував.
— Це... милосердні боги... нічого собі... Я б не повірив, якби не побачив на власні очі. Ходіть сюди, розділіть зі мною чашу вина. Ви вбили потвору!
— Її смерть має повернути мир і процвітання у ваше королівство, — сказав Беллерофонт, допиваючи своє вино з тією невимушеною скромністю, яку може породити лише зарозумілість.
— Так, справді... — міркував Іобат. — От тільки... тобто... Та, це нічого.
— Тільки не кажіть мені, що неподалік лютує ще один монстр.
— Ні, ні, не монстр. Але у нас справді є проблеми з жителями Пісідії. Вони походять від Соліма. Чули про нього? Ні? Що ж, Солім одружився зі своєю сестрою Мілією, а ви знаєте, якими бувають нащадки інцестуальних союзів. Його нащадки — Соліми, як вони себе називають, — вони не платять податки, здійснюють набіги на сусідні міста й села і, як кажуть чутки, у цей самий час піднімають повстання проти мого правління. Я посилав проти них взводи й навіть великі роти солдатів, але вони завжди потрапляли в засідки: їх або викрадали заради викупу, або вбивали.
— То ви хочете, щоб хтось поставив їх на місце? — запитав Беллерофонт зі своєю дратуюче зухвалою посмішкою та ще раз підморгнув круглоокій Філоної.
— Це надто велике прохання... надто велике...
Кілька днів по тому колона Солімів зайшла маршем до палацу, щоб низько вклонитися й присягнути на вічну вірність Іобату. Вони втратили сімдесят своїх найкращих людей, коли Беллерофонт і Пегас спустилися з неба на їхнє місто, і цього було достатньо.
Тепер Іобат закликав Беллерофонта не вступати у війну з амазонками, які мали звичку здійснювати набіги на Лікію зі свого форпосту на північному сході. Верхи на Пегасі, Беллерофонт скидав величезні брили на цих лютих воїтельок, поки вони теж не зобов’язалися залишити Іобата та його царство у спокої.
Далі Беллерофонт переміг пірата Хеймара, проігнорувавши благання Іобата не зачіпати такого страшного ворога111. Звістка про цей останній подвиг дійшла до Іобата раніше за Беллерофонта. Зневірившись раз і назавжди покінчити з цим зарозумілим молодиком, цар наказав власним громадянам взяти до рук зброю та вбити шаленого принца, щойно він повернеться до Ксанфа.
111 Подейкують, що Хеймар плавав на кораблі з вирізьбленою головою лева на носі та змієм на ахтерштевені (балка чи рама на задньому краю корабля, до якої підвішується стерно), що, враховуючи подібність його імені до імені Химери (вони обоє походять від грецького слова, що означає «коза»), змушує задуматися, чи не був він просто ще однією версією історії про цього чудовиська. Див. післямову для обговорення такого роду «евгемеризмів», або історичних інтерпретацій.