Выбрать главу

132 Ми вже зустрічалися з обома братами на пізнішому етапі їхніх кар’єр в історії про Геракла.

Кретей правив Іолком, містом в Еолії, північно-східному регіоні материкової Греції, який містив Ларису та Фери. Тому Есон, його син від племінниці Тіро, був його законним спадкоємцем і мав успадкувати трон Кретея після його смерті. Але зведені брати Есона, Пелій і Нелей, вважали, що вони як сини Тіро та великого олімпійського бога Посейдона мають права не лише на трон Іолка, а й на всю велику Еолію. Тож у той самий час, коли Кретей помер, вони взяли Іолк в облогу. Есон і його дружина Алкімеда133, побоюючись, що місто впаде, зуміли вивезти звідти свого первістка Ясона.

133 Іноді її називають Полімедою.

Алкімеда товаришувала з кентавром Хіроном, і саме він прийняв і виховав хлопчика.

Невдовзі після цього Пелій увірвався до міста й убив усіх чоловіків, жінок і дітей, кровно пов’язаних із троном, усіх, крім Есона й Алкімеди, яких він кинув до в’язниці. В полоні у пари народився ще один син Промах.

Варто також згадати, що мати Пелія та Нелея Тіро зазнала поганого ставлення з боку Сідеро, другої дружини Кретея. Тож Пелій і Нелей загнали Сідеро до храму, на території якого вони й убили її. Це виявилося катастрофічною помилкою, оскільки цей храм був присвячений Гері. Цариця небес, обурена таким оскверненням, негайно присягнулася помститись цим двом синам Посейдона. А з усіх богів, яких тільки можна було зробити своїм ворогом, Гера була найбільш небезпечною та непримиренною.

Отже, ми маємо таку ситуацію. Золоте руно далеко на сході. Іолк та Еолія в руках тирана-вбивці Пелія, який править регіоном жорстоко, але має міцну хватку, яку жоден бунтівник не може сподіватися послабити. Насправді, як ми бачимо сьогодні, повстання ззовні майже завжди зазнають невдачі: сімейні сварки, династичні чвари, партійні супереч­ки, палацовий переворот і удар ножем у спину — ось те, що насправді руйнує режими і скидає тиранів.

Пелій це розумів, тож його переслідувала така кількість підозр і деспотичної параної, що він вирішив порадитися з оракулом щодо безпеки свого панування.

Хтось із вашою власною кров’ю закінчить життя Пелія. Стережіться чоловіка, який прийде з села в одній сандалії.

Це мають бути дві різні людини чи одна? Якщо його має вбити чоловік із його власною кров’ю, то ким тоді може бути цей селянин в одній сандалії? Вони знають один одного? Вони обидва є його кровними родичами? Чи вони — один і той самий чоловік? Чому оракули ніколи не кажуть нічого зрозумілими словами? Це все справді надто сильно втомлює.

Тим часом на схилах гори Пеліон, що височіє над Іолком, законного спадкоємця міста — Ясона — навчав мудрий і кмітливий Хірон.

Повернення до Іолка

Кілька років тому, коли син Аполлона Асклепій був його учнем, Хірон виявив у нього надприродні навички в науці та мистецтвах лікування, і це привело до того, що смертний під опікою Хірона став найкращим практиком і теоретиком медицини в усьому грецькому світі — а пізніше принесе йому піднесення до божественного статусу. Хоча Хірон помітив небагато такого потенціалу в Ясона, він усе ж таки дав йому ґрунтовні знання в галузях медицини та лікування травами, теорію і практику. Здебільшого він бачив у хлопчику, а тоді в юнакові, яким він став, безмежну хоробрість, атлетизм, розум та амбіції. Він також побачив у ньому занадто багато слів, які починалися на «само-», що змусило його замислитися. Самовпевненість, самовдоволення, самолюбство. Хоча, можливо, ці риси характеру такі ж необхідні для героя, як і хоробрість.

Так Ясон почав дорослішати. Він знав історію про ув’язнення свого батька, який опинився в руках узурпатора Пелія, але був готовий зачекати, перш ніж помститися за цю несправедливість і забрати трон Іолка. Однією з багатьох чеснот, яких він навчився біля ніг шляхетного Хірона, було терпіння.

Цілком можливо, що його внутрішнє прагнення стати великим героєм спалахнуло під час несподіваного візиту героя Беллерофонта, який одного дня приземлився біля печери Хірона на спині летючого коня.

— Хіроне, ви відомі в усьому світі своєю майстерністю у мистецтві зцілення. Ви й самі напівкінь — хто краще за вас допоможе моєму бідному другу?