— Тільки що? — запитав Ясон.
— Тільки ця земля... проклята!
— Проклята?
— О, так, проклята. Хіба це не так, люди?
Ті громадяни Іолка, які юрмилися навколо, щоб краще роздивитися цього вражаючого та екзотично одягненого незнайомця, дуже добре знали, як тлумачити бажання Пелія. Тож якщо він хотів, щоб вони погодилися з тим, що він говорив, їм краще погодитись. І зробити це від щирого серця. Ані словом, ані знаком вони не виявили свого повного незнання про існування такого прокляття. Натомість вони рішуче кивали головами й енергійно викрикували слова згоди.
— О так, проклята...
— Страшне прокляття.
— Прокляття на землі.
— Руїна, прокляття...
— На землі.
— На землі? По всій землі, скоріше...
— Але що це за прокляття? — запитав Ясон.
— Ах, що ж, — Пелій іще ніколи не відчував такого натхнення. В його голові сформувався ідеальний план. — Ти, напевно, чув про мого племінника — твого двоюрідного брата — Фрікса, сина твого дядька Атаманта та богині хмар Нефели?
— Хто ж не чув про Фрікса?
— Він нещодавно помер у далекій Колхіді. З того часу на нас упало це прокляття.
— На нашу землю! — сказав один громадянин.
— Зганьбили, прокляли і зневажили нашу землю, — пробурмотів інший.
— Але чому? — запитав Ясон.
— Я хотів знати відповідь на це саме запитання, — відповів Пелій, — і тому звернувся до оракула. Хіба не так все було, люди?
— Певна річ, що так, мілорде.
— Хто каже, що ні? Вони точно брешуть!
— Ми це добре пам’ятаємо. Цар звернувся до оракула, так все і було.
— Ніколи до нього ще так не зверталися.
— Гаразд, гаразд. Справа в тому, — вів далі Пелій, — що оракул ясно сказав, що це королівство ніколи не буде знати миру чи процвітання, якщо тільки його цар не відправиться до Колхіди й не привезе Золоте руно сюди, в Іолк, де воно має знайти свій новий дім на віки вічні. Ось що проголосив оракул. Чи не так, люди?
— Так, так!
— Саме так. Слово в слово.
— А оскільки ти, як ти кажеш, законний цар Іолка, то ти, Ясоне, маєш бути тим, хто... принесе нам Золоте руно та зніме це прокляття. Хіба я не правий?
— Так, ваша величносте, так! — вигукували жителі міста. Вони не були впевнені, що саме вони святкують чи з чим погоджуються, але вони бачили тріумф і задоволення в очах Пелія, і цього було достатньо, щоб змусити їх енергійно радіти.
Пелій вітав себе з тим, що розробив такий хитрий план, який насправді був результатом роботи Гери, що побачила в Ясоні героїчне знаряддя, яке зможе — з невеликою божественною допомогою, де це буде необхідно, — виконати два її бажання одночасно. Він зможе скинути тирана Пелія, який так відверто зганьбив її храм. А також він зможе повернути Золоте руно додому, на материкову Грецію, де воно могло б стати центральною композицією нового прекрасного храму, що буде присвячений Гері й лише Гері. Варто пам’ятати, що золотий баран належав Нефелі, що як довірена особа створена за подобою Гери, була знаряддям її порятунку від насильства з боку розпусного Іксіона. Тож Руно було священним для Цариці неба, і їй не подобалася думка про те, що воно перебуває у пастці в Гаю Ареса на далекому східному краю цивілізованого світу.
Гера добре вміла обирати своїх чемпіонів. Навряд чи багато інших смертних наважилися б на такий небезпечний і революційний квест, як цей. Адже було відомо, що Золоте руно охороняє лютий змій, який ніколи не спав і не заплющував свої очі. Цар Еет та його солдати, безсумнівно, з роками ще більше посилили захист цього місця. Цю подорож треба було здійснити морем, а такої тривалої мандрівки через настільки небезпечні води ще ніхто й ніколи не здійснював.
Але Ясон був легковажним, безстрашним і мав той найвищий рівень самовпевненості, яку Хірон визнавав у характері свого учня і привабливою чеснотою, і менш привабливою вадою. І з того часу, як Беллерофонт і Пегас відвідали печеру Хірона, коли він був іще хлопчиком, Ясон мріяв про пригоду чи квест, який би підтвердив його мужність і довів, що він гідний звання Герой.
— Золоте руно, га? — Він широко посміхнувся. — Яка чудова ідея, дядьку. Все буде зроблено.
«Арго»
Мапа покаже вам, яка відстань морем від Іолка в Еолії до Колхіди на березі Чорного моря. Проте вона не може детально показати всі природні й неприродні перешкоди, які зробили таку подорож надзвичайно небезпечною.
Першою вимогою Ясона було збудувати для подорожі досить витривале та добре обладнане судно. Він обрав своїм кораблебудівником Аргоса134, і унікальне судно, яке він побудував, стало відоме як «Арго» на честь свого творця. Кажуть, що сама богиня Афіна, яка, як і Гера, прихильно ставилася до квесту Ясона, допомагала Аргосу під час будівництва цього корабля. «Арго» був обладнаний гребним покладом, як звичайна галера, але ще жодне морське судно до нього не було оснащене більш ніж однією щоглою і таким складним і майстерним розташуванням вітрил і такелажу. Для будівництва корабля Афіна принесла дуб зі священного гаю в Додоні (один із тих, що розмовляли з Персеєм і допомогли йому на шляху до грай). Цю деревину використали для створення носа, або дзьоба, корабля; на ньому було висічено зображення жіночої голови — дехто казав, що це сама Гера, — наділеної даром пророцтва та мови. Також членом екіпажу зробили смертного провидця: Ідмон, син Аполлона, погодився вирушити у цей квест, незважаючи на те, що він передбачив, що пошуки Золотого руна принесуть йому не тільки славу, але й смерть на початку подорожі135.