137 Хоча всі герої, звісно, недосконалі.
У розквіті своєї молодості, не підозрюючи про долю своїх майбутніх дітей, Пелей і Теламон прийшли за пригодами. Вони привели з собою найсильнішого чоловіка тієї епохи Геракла, який перебував між подвигами і взяв із собою свого коханого молодого пажа Гіла. До цієї милої пари приєднався шваґер Геракла Поліфем138.
138 Не плутати з однойменним циклопом, якого зустрів Одіссей, повертаючись додому з Троянської війни. Цей Поліфем був одружений зі зведеною сестрою Геракла Лаоменою. Він був лапітом і допоміг Тесею та Піріфою перемогти кентаврів (див. історію Тесея).
Мелеагр, син Ойнея, також був присутній на облавку. Він стане одним із головних учасників полювання на Калідонського вепра, в якому візьме участь багато аргонавтів139. Двоюрідних братів Мелеагра Кастора та Полідевка — вони ж Діоскури — також зазвичай включають у цей маніфест, як і ще двох братів, Калаїда і Зета. Оскільки вони були синами Борея, Північного вітру, їх часто називали Бореадами. Батькові гени наділили їх здатністю здійматися в повітря й літати.
139 Див. історію Аталанти.
Кажуть, що відома мисливиця Аталанта, чия історія згодом буде тісно переплетена з історією Мелеагра, подала заявку на участь у квесті, але дістала відмову від Ясона, який вважав, що присутність жінки на облавку корабля принесе нещастя140. Якщо така кричуща дискримінація звучить різко для наших вух, то принаймні для справжнього грецького героя більш характерним є те, що Ясон мав залишити місце для музики у своєму списку екіпажу. Орфея, найвеличнішого з усіх співаків, поетів і композиторів радісно привітали на облавку корабля. Чарівна сила його ліри виявиться безцінною у цьому квесті.
140 Інші версії або посилання на пошуки Золотого руна говорять про те, що Аталанта відігравала активну роль у цьому квесті та його додаткових пригодах, але основне джерело, на яке покладаюсь я та більшість міфографів («Аргонавтика» Аполлонія Родоського), каже, що її відправили геть.
Піріфой, цар лапітів, також був там141. Мабуть, у нього була особлива причина приєднатися до команди, оскільки він був нащадком Іксіона, чия недоречне плотське поводження з Герою, як ви пам’ятаєте, було в першу чергу головною причиною створення Нефели, виклику золотого барана і його втечі до Колхіди з Фріксом і Геллою. Тут варто згадати ще двох аргонавтів: Філоктета, який мав одіграти вирішальні ролі в історії Геракла та в Троянській війні, та Евфема, сина Посейдона, який міг ходити по воді. Всього ж до команди корабля увійшло близько п’ятдесяти чоловіків... звичайний екіпаж «пентеконтери».
141 У деяких переказах його супроводжував Тесей, але це надто сильно порушує хронологію, як покаже кінець історії Ясона.
Фух! Це багато інформації для обробки. Всі ці герої, всі ці персонажі походять від багатьох царів і цариць, а також від багатьох богів, богинь і другорядних божеств. У багатьох смислах подорож «Арго» можна розглядати як своєрідну генеральну репетицію епічної облоги Трої та, навіть більше, її наслідків: Одіссеї та падіння дому Атрея142. Втручання, захист і ворожнеча олімпійців; зрада одних героїв і самовіддана жертовність інших; кмітливість і хитрість, жахлива жорстокість, витривалість, терпіння, віра та рішучість воїнів на противагу тому, що кидали в їхній бік вітер, погода, фатум, випадок і зради, — все це було такими ж характерними особливостями подорожі «Арго», як і легендарної експедиції до Трої та після неї.
142 Під час його початку й завершення сестри Діоскурів — Єлена Спартанська та Клітемнестра, дружина Агамемнона, — відіграють вирішальні ролі.
Острів Лемнос
Пелій і громадяни Іолка зібрались у гавані, щоб приєднатися до святкування та благословення подорожі «Арго». Кози верещали під ножами жерців, а дим від їхнього спаленого м’яса піднімався до богів. На воду кидали квіти і сіяли жмені зерна; зграї випущених голубів злетіли в небо; хори дітей співали; собаки гавкали, гризлись і спаровувалися. На облавку «Арго» веселих юнаків-зайців витягли з їхніх схованок і викинули на причал в обійми їхніх п’яних друзів, які голосно кричали. Мати й батько Ясона, Есон і Алкімеда, вже звільнені з ув’язнення явно розкаяним Пелієм, стояли й махали руками з гавані, поки всередині них боролися почуття гордості й тривоги. Їхній молодший син Промах також був там; він тупав ногами і ридав, бо його вважали надто малим, аби дозволити йому приєднатися до екіпажу.