— Мені скоро тринадцять! Я вже досить дорослий, аби вирушити в подорож.
Ясон пошарпав його волосся.
— Коли я повернуся, то дозволю тобі вирушити зі мною в мою наступну подорож. А доти твоє завдання — наглядати за нашими матір’ю та батьком. Я хочу, щоб ви всі були в безпеці тут, в Іолку.
Ці слова одного дня будуть переслідувати Ясона.
Коли Орфей став на носі й заспівав гімн, граючи на своїй лірі, запала благоговійна тиша. Брати Калаїд і Зет звернулися до свого батька Борея, Північного вітру, і до Еола, хранителя всіх вітрів.
На передній частині покладу Ясон, поки яскраві промені ранкового сонця, здавалося, запалювали його волосся, стояв, узявшись у боки, і вигукував накази відшвартуватися й відпливти. Троє дівчат у натовпі зітхнули та знепритомніли. Матроси підняли такелаж, і люди ахнули від подиву, побачивши, як вітрила «Арго» розгортаються зі своїх двох щогл і натягуються, щоб зловити вітер. Вони радісно закричали, коли Ясон зіскочив і крикнув Тіфію, щоб той підняв якірний камінь і відпустив швартові канати.
«Арго» спершу трохи занурився, ніби нахиляючись, аби намочити свій дзьоб, а потім вирівнявся й спокійно понісся вперед, хвилі розбивалися, зустрічаючись із розфарбованою фігурою на носі. Ніколи ще не бачили такого корабля. Ані крену, ані никання, ані скрипу деревини. Такий стійкий і такий міцний, такий швидкий, прямий, гарний і надійний.
Жителі Іолка дивилися йому вслід, поки він не став крихітною цяткою на горизонті. Пелій забравсь у свій паланкін, кинувши погляд на Есона та Алкімеду, які тепер самі стояли на набережній, тримаючись за руки.
«Вони можуть чекати тут, поки не згниють від старості», — сказав він собі подумки, — «їхній дорогоцінний син не повернеться».
Пелій добре усвідомлював усі небезпеки, що чекали на аргонавтів. Він погладив свою бороду.
«Цікаво, куди вони зайдуть спершу? Мабуть, це буде Лемнос. О, я сподіваюся, що це Лемнос».
Його підступним сподіванням судилося здійснитись. Міріна на острові Лемнос справді була найпершим портом, куди планував зайти Ясон. «Арго» відплив від Іолка на схід без ніяких пригод. Корабель був саме таким, як сподівавсь Ясон, навіть кращим. Ніколи ще не існувало на світі настільки добре збудованого чи настільки добре забезпеченого судна, яке б виходило у відкрите море. Моральний дух був високий; дельфіни стрибали на носових хвилях, а високо над ними кружляли мирні орлани. У них була музика Орфея, яка піднімала їм настрій, і усвідомлення того, що всі вони є членами найкращої команди людей, яка коли-небудь вирушала у квест.
— Лемнос буде за годину, пане, — сказав Тіфій Ясону, мружачись на сонце й виконуючи свої розрахунки.
— Збирайтесь усі в коло, — наказав Ясон. — Для тих, хто не знає, дозвольте мені розповісти вам про Лемнос. — Тепер він був вдячний за те, що здебільшого був уважним під час тих довгих уроків, коли його наставник Хірон терпляче знайомив його з історією та звичаями племен, народів, провінцій, островів і королівств відомого світу. — Я впевнений, що більшість із вас дізналася, сидячи на колінах своїх матерів, що Лемнос — це місце, де виховували немовля Гефеста після того, як його мати, Цариця неба, скинула його з Олімпу. — Ясон торкнувся пальцями правої руки своїх губ і звів їх до неба, вітаючи свою божественну захисницю Геру. — Але відтоді Лемнос спіткали важкі часи. На острові зовсім немає чоловіків, тільки жінки.
Залунали вигуки, сміх та грубі вирази радощів з боку екіпажу.
— Так, так. Але слухайте далі. Багато поколінь тому жінки острова почали нехтувати Афродітою. Ми всі знаємо, як богиня ставиться до тих, хто її ображає, але те, що вона зробила з лемнійськими жінками, було надто жахливим навіть для Леді Кіпру. Вона зробила так, щоб місцеві жінки мали такий прогірклий, огидний і мерзенний запах, що чоловіче населення острова не могло до них наблизитися. Тож чоловіки почали плавати на материк і привозити з собою фракійських жінок і дівчат. Лемнійські дружини вирішили не терпіти таке ставлення, тому вони повбивали своїх чоловіків у їхніх ліжках одного за одним, залишивши острів тільки для жінок. Ними править цариця Гіпсіпіла, і коли ми зійдемо на берег, ви маєте дати мені час, щоб я наніс їй візит і переконався, що нас там приймуть.
— А вони все ще смердять, ці жінки?
— Що? — перепитав Ясон, спрямовуючи запитання до фігури на носі корабля. Незважаючи на те, що вона була вирізьблена за образом і подобою Гери, її голос та манери більше нагадували ті дуби з Додони, що вміли розмовляти, з деревини яких вона була створена. — Це ти розмовляєш зі мною?