Поліфем, як і передбачав Главк, справді заснував місто Кій на Віфінському узбережжі, неподалік від того місця, де зник Гіл152. Згодом він помер, намагаючись знову приєднатися до аргонавтів, і був похований на південному березі Чорного моря, де його могилу позначила біла тополя.
152 Місто Кій стало важливим ланцюгом стародавнього Шовкового шляху, але зараз від нього залишилися тільки руїни.
Але що ж сталося з Гілом? Невдовзі після того, як він попрощався з Гераклом і пішов до лісу, він натрапив на ставок із водою і став на коліна, щоб напитися з нього. Ні, на відміну від Нарциса, він не закохавсь у власне відображення. Натомість водяні німфи цієї водойми були вражені виглядом прекрасного юнака. Вони піднялися на поверхню, співали йому, спокушали його і, зрештою, заманили його під воду.153
153 Сцена, яку відтоді дуже люблять зображувати художники, особливо постпрерафаеліт (якщо це має сенс) Дж. В. Вотергаус.
Поки «Арго» стрімко плив уперед, фігура на носі самовдоволено зауважила Ясону:
— Я ж казала тобі остерігатися «ге». Наступні гарпії.
Гарпії
Аргонавти кинули якір біля узбережжя Фракії154 і попрямували вглиб країни у пошуках їжі, щоб поповнити запаси на кораблі. Незабаром їхній шлях перегородив сліпий і виснажений старець.
154 Згідно з версією Аполлонія Родоського, вони спершу зупинилися в королівстві бебриків, яке існувало на азійському узбережжі, де Полідевк переміг їхнього царя та чемпіона Аміка в боксерському поєдинку.
— Хто там? — вигукнув він, махаючи палицею в їхньому напрямку. Незважаючи на його жалюгідний стан, його манери були різкими і владними.
— Ясон із Іолка та його команда. Звільніть нам дорогу, будьте ласкаві.
— Овва! — нетерпляче вигукнув старий. — Я знав, що ти прийдеш! У твоїй команді є сини Північного вітру?
Калаїд та Зет виступили вперед.
— Хто цікавиться?
— Фіней, цар155.
155 Звісно, це не той єгипетський Фіней, якого Персей перетворив на камінь.
— Цар Фракії?
— Ви в Салмідесі, а я його правитель.
— Я чув про вас, — сказав Ясон. — Ви вийняли очі своїм власним синам, тож вас осліпили в якості покарання.
— Брехня, брехня! Це все побрехеньки моєї першої дружини. Зевс, наш спільний батько, дав мені дар пророцтва і саме він позбавив мене зору.
— Чому?
— Він вважав, що я був надто щедрим, відкриваючи майбутнє всім, хто хотів би його знати. Але це ще було не все, що він для мене приготував. Погляньте, ви це бачите?
Тремтячими руками Фіней вказав своєю палицею на кам’яний стіл. На ньому лежали шматочки хліба, фрукти й копченості, але всі вони були забризкані чимось схожим на лайно.
— Фу-у-у! Як смердить! — вигукнули Калаїд і Зет, які підійшли ближче.
— Це їхній послід, — сказав Фіней. — Наче недостатньо того, що вони хапають усе, що можуть забрати, перш ніж мені вдається хоч щось з’їсти, так вони ще й гадять на все, що залишається.
— Вони? — запитав Ясон. — Хто «вони»?
— Гарпії. Дві жахливі літаючі жінки156. Ну як, жінки? У них, як мені сказали, жіночі обличчя, але крила й кігті птахів. Людські стерв’ятники. Мені кладуть туди їжу, але щоразу, коли я намагаюся попоїсти, вони летять сюди з вереском і все обгиджують. Вони вихоплюють їжу просто з мого рота і летять геть, скрикуючи від сміху. Цього досить, аби звести будь-яку людину з розуму. Але я не втратив здорового глузду, бо знав, що прийде спасіння. Я знав, що прийдуть Бореади з їхнім даром польоту і звільнять мене від цього прокляття.
156 Їхні імена були Аелло («буря») й Окіпета («швидка втеча»). Гомер згадує ще й третю, Подаргу («прудконога»), таке ж ім’я мала й одна з кобил Діомеда. «Гарпія» сама по собі означає «викрадачка».
Калаїд і Зет неспокійно переступили з ноги на ногу.
— Нічого собі, старий. Ви кажете, що хочете, щоб ми їх позбулися? — запитав Калаїд.
— Якщо це Зевс послав їх, то він не подякує нам за таке втручання, — сказав Зет. — Нам вас шкода, ми кажемо це щиро, але ми не збираємось ображати Збирача хмар і Володаря бур. Нізащо.
— Ні, ні! — сказав Фіней, простягаючи в його бік тремтячу руку, наче його доторк до Зета зможе змінити думку близнюків. — Ви не будете покарані за допомогу мені. Я вас запевняю. Я це передбачив. Ви маєте звільнити мене від гарпій, і ви це зробите. І коли ви це зробите, — додав він із хитрою посмішкою, — я покажу вам єдиний шлях, яким ви зможете безпечно продовжити свою подорож. Попереду вас чекає жахлива перешкода. Якщо ви не подолаєте її, ви ніколи не досягнете Колхіди. Ні, тоді ви всі загинете.