Нестор потер своє підборіддя.
— Боюся, що в тому, що він говорить, є сенс, Ясоне. Моя стратегія слабка, дуже слабка.
— Що ж, гаразд, — сказав Ясон. — Ви кажете, що знаєте, як ми можемо пройти. То розкажіть нам, всевидючий Фінею.
Вони чекали, поки старий дожує свій хліб. Нарешті він ковтнув, витер рукавом свій рот і розповів їм усе.
Скелі, що зіштовхуються
До того часу, коли вони поповнили запаси «Арго», Фіней набрав вагу і зробивсь іще більш самовпевненим і нестерпним.
— Я бачу, що з тобою станеться, — сказав він кожному з аргонавтів по черзі. — Ой, Боги милосердні, як це жахливо. Дорогий, дорогий, я тільки сподіваюся, що я помилився.
— Не знаю, чому Зевс забрав його очі, — сказав Кастор Ясону. — Треба було забрати його язика.
— Або вже розказуйте нам наше майбутнє, або мовчіть, — сказав Ясон.
— О, я не можу вам це розказати. Не хочу ризикувати поверненням цих огидних гарпій. Але це похмуре майбутнє, — додав він зі смішком, — о так, воно похмуре.
Час для посадки та відправлення не міг настати ще швидше.
«Арго» вирушив на схід і незабаром підійшов до вузької протоки, яка сполучала Припонтиду з Евксинським морем. Саме над цим водним шляхом пролетіла Іо після того, як Зевс перетворив її на корову, а Гера послала ґедзя, що мав її мучити. З цієї причини цей вузький прохід отримав назву «Коров’яча переправа», або Босфор. Проте одна справа — пролетіти над ним, а зовсім інша — пропливти крізь нього.
Попереду височіли дві великі скелі. Вони дивились одна на одну, наче гори, масивні й нерухомі. Ясон помітив, що вони були неймовірного синього кольору161. Здавалося неможливим, що вони можуть поворухнутися хоча б на дюйм.
161 З цієї причини їх іноді називали Кіанейськими скелями (англ. cyanean — синій, лазуровий). Певна річ, існує не так багато питань, які є більш спірними, складними та тернистими за те, чи справді греки бачили синій колір, чи мали слово для позначення синього, чи навіть знали, що таке синій. Відомо, що Гомер часто називає море οἶνοψ πόντος, тобто «море, схоже на вино», що зазвичай перекладається як «кольору темного вина». Вільям Гладстон, знайшовши час на посаді прем’єр-міністра Великої Британії, написав книгу про Гомера, яка містила перше серйозне дослідження про греків і кольори. Нещодавно ця тема знову з’явилася як цікавий елемент у відновлених дебатах Сепіра-Ворфа в академічній лінгвістиці. Якщо вам це цікаво, то можу порекомендувати книгу Гая Дойчера «Крізь мовне скло: Чому світ має інакший вигляд іншими мовами».
Він став на передньому покладі й звернувся до екіпажу.
— Орфею, голубка у тебе?
— Вона у мене.
Орфей, ніжно склавши свої руки човником, пройшов повз Ясона, доки не опинився на самому кінчику носа.
— Решта — беріться за весла. Тіфію, підведи нас якомога ближче, не розбудивши скелі.
Кожен аргонавт підійшов до закріпленого за ним місця для греблі й чекав.
Коли вони опинилися настільки близько до скель, наскільки Тіфій наважився підвести «Арго», Ясон махнув рукою. Орфей випустив голубку, яка вилетіла з його рук, піднялася в небо і попрямувала до проходу.
Повітря наповнив сильний скрегіт, і Ясон побачив, як скелі затремтіли, їхні основи почали свій рух. Зі своїх виступів і гнізд на скелі з переляканими криками здіймалися чайки. Голубка пройшла вже чверть свого шляху на той бік, коли каміння почало сходитися з дивовижною швидкістю. Вона була вже на півдорозі, і прохід швидко звужувався. Але голубка енергійно летіла далі. Ясону довелося примружити очі, щоб побачити, як вона летить у напрямку світла і відкритого моря за скелями.
Фіней сказав їм, що швидкість голубки, з якою вона долає відстань протоки, відповідає швидкості потужної гребної галери. Отже, якщо пташку розчавить, то «Арго» ніяк не зможе встигнути.
Проміжок між скелями перетворився на вузьку щілину світла, і Ясон більше не міг бачити голубку. З громовим звуком, від якого «Арго» захитало на хвилях, скелі зіштовхнулися. Все, що Ясон міг зробити, — це утриматися на ногах на носовому покладі.
Коли стало тихо, і хвилі заспокоїлись, Орфей узяв свою ліру й заграв. Він співав так голосно, як іще ніколи не співав перед командою, знову і знову кличучи голубку, яку він дресирував відтоді, як Фіней повідомив їм ключ до безпечного проходу.