Выбрать главу

Цим бикам ще ніколи не доводилося з кимось битись. Їхнє полум’я завжди було для них достатньою зброєю. Проте на Ясона воно не справляло ніякого ефекту, і це їх деморалізувало. Вони кружляли навколо нього, пускаючи дим і кидаючи в його бік дедалі слабкіші вогняні списи.

Натовп підвівся, коли Ясон підняв ярмо й прикріпив його до биків, які схилили свої голови, смиренно підкоряючись його дотику.

Королівський стюард підійшов до Ясона з дерев’яним лемешем. Він обійшов запряжених биків із таким явним страхом, що викликало у натовпу глузливий сміх.

Сам процес орання був доволі легким. Бики були підкорені й слухняні, а борозни вони орали рівні й глибокі.

Ясон повернувся до Еета.

— Один! — крикнув він.

— Один! — повторив натовп.

Еет змахнув своєю рукою в жесті, який мав поєднувати в собі безпристрасне прийняття, краплю захоплення та флер королівської люб’язності. Проте насправді цей жест показав лише роздратування царя.

Пролунав звук сурми, і стюард знову підійшов до Ясона, цього разу тримаючи високо над головою срібний ящик. Ясон узяв його та легенько струснув. Він почув брязкіт зубів дракона.

Еет спостерігав за ним, нахмуривши своє чоло. Він ніяк не міг зрозуміти, як цей зарозумілий юнак зміг витримати полум’яне дихання биків. Було неприємно і те, що натовп так голосно й безпомилково був на його боці. Що ж, одна справа — приборкати биків, зовсім інша — перемогти озброєних людей, що виростають просто з землі.

Ясон пройшовся вздовж борозен, кидаючи в них довгі й гострі жовті зуби дракона. Коли він закінчив, то відступив і почав шукати відповідний камінь. Медея сказала йому, що спартів, «посіяних людей», які піднімаються з землі у повному озброєнні, можна перемогти, кинувши в їхні ряди великий камінь.

Він побачив нерівний валун, який був вельми великим, але не надто важким, щоб він зміг його підняти, і підійшов до нього. Він дивився через поле. Очі царя та натовпу були звернені до зораної землі, з якої починали проростати наконечники списів. Але зелені очі Медеї уважно дивилися на нього. Він кивнув і нахилився, щоб підняти камінь.

За наконечниками списів ішли шоломи, потім плечі, тулуби та ноги. Тепер поле було заповнене рядами грубих і мужніх солдатів. Вони заревіли в унісон, вигукуючи бойові кличі та брязкаючи своєю зброєю. Їхній вигляд і звуки, що вони видавали, були жахливими.

Ясон підняв камінь над головою і щосили жбурнув його в їхній бік. Він приземлився на двох спартів, що стояли посеред поля, й відскочив на плече іншого. Вони відразу з гарчанням повернулись один до одного й почали битись. Інші приєдналися до них, і незабаром вони всі різали, ревіли, штовхали та душили один одного.

Один за одним вони падали, поки не залишився стояти тільки один. Самотній солдат невпевнено бродив полем, всіяним його убитими товаришами. Ясон спритно підійшов до нього й одним помахом меча відрубав йому голову.

Він високо підняв його голову, повернувся до Еета й закричав:

— Два!

— Два! — вигукнув натовп.

Еет встав, повернувся спиною до поля й пішов. Решта двору рушила за ним, але натовп залишився, щоб співати дифірамби Ясону.

Він став навколішки і подякував Гекаті, Гері, Афіні, Афродіті й усім богам, яких тільки міг згадати, за своє спасіння.

— І дякую тобі, Еросе, — додав він, — що прислав мені Медею.

Гай Ареса

Пізно ввечері того ж дня Еет скликав раду своїх провідних воїнів, вождів і вельмож.

— Це королівство буде принижене в очах усього цивілізованого світу, якщо ми дозволимо Ясону залишити Колхіду разом із Руном. Цього не можна допустити.

Рада пробурмотіла свою згоду.

— Але як він переміг халкотаврів? — запитав один із вельмож.

— Так, це те, що я теж хочу знати.

— Можливо, я зможу вам допомогти, — пролунав жіночий голос.

Усі обернулися й побачили Ідію, дружину Еета, яка стояла в дверях.

— Справді, моя люба, — сказав Еет, — це королівська рада. Ми не можемо дозволити жінкам заходити сюди і...

— Що ж, якщо ти не хочеш знати, хто несе відповідальність за допомогу цьому Ясону, то мені це справді байдуже, — сказала вона, повернувшись до дверей і знизавши плечима.

— Ти знаєш? Тоді ти мусиш сказати нам.

— Наша донька Медея, — відповіла Ідія. — Хто ще має достатній досвід у чаклунстві? Крім того, я бачила їх разом учора вдень. Вона його цілувала.

Еет гавкав накази увсебіч: