— Подивись, ось татків корабель, — сказала вона, показуючи рукою вперед.
Очі Абсірта розширилися.
— Він дуже розсердиться, коли побачить мене.
— Гадаю, він радше засмутиться, ніж розсердиться, — сказала Медея, розрізаючи хлопцеві горло одним швидким помахом кривого ножа.
Ясон із жахом дививсь, як із дитини витікає кров.
— Медеє!
— Це єдиний вихід, — мовила Медея. — Принеси мені сокиру, швидше — вони нас наздоганяють.
Першою за облавок полетіла голова хлопчика. Вона попливла слідом за «Арго». Ясон і Медея спостерігали, як корабель Еета сповільнив свій хід, підняв весла й зупинився.
— Він любив цього хлопчика, — сказала Медея, дивлячись у бік галери батька із задоволенням. — Його душа ніколи не зможе спуститися в Підземний світ, якщо його тіло не буде очищено і не будуть дотримані всі належні похоронні обряди.
Ясон нічого не сказав. Медея була красивою. Вона була відданою йому. Але існують межі. Звісно, існують межі.
Подорож додому
До того часу, коли останні шматки Абсірта були скинуті у воду через певні проміжки часу, корабель Еета вже опинився далеко позаду і сховався за горизонтом. Уже настала ніч, коли Ясон та Анкей відчули достатню впевненість, аби змінити курс назад до початкового пункту призначення.
За тиждень «Арго» безпечно й непомітно прослизнув крізь болота, що оточували гирло річки Істр, і увійшов до Фракії.
Як пояснив Нестор, коли розповідав свій план іншим аргонавтам, їхній шлях пролягав широкою дугою на захід і північ через незвідане царство гіпербореїв — через ті землі, які ми сьогодні називаємо Болгарією, Румунією, Угорщиною та Словенією174, — а тоді вони повернуть на південь, щоб обігнути Італію та Пелопоннес.
174 Дорогою Ясон заснував Любляну, столицю сучасної Словенії. Жителі міста шанують його як героя-засновника. Кажуть, він убив дракона в озері та врятував місцевих мешканців. Цей дракон і сьогодні є емблемою міста (хоча ця історія була пізніше християнізована, а Ясона в ній замінив Святий Георгій).
Однак носова фігура почала говорити Ясону, що їм не вдасться дістатись Іолка.
— Що ти таке кажеш? — запитав Ясон. — Колхідці втратили наш слід кілька тижнів тому, попереду нас чекає гарна погода, і наш маршрут вільний. Що може нас зупинити?
— Боги можуть вас зупинити, — відповіла фігура. — Хоч погода й гарна, але твоя поведінка була поганою.
Ясон озирнувся через плече, щоб переконатися, що їх не почує Медея.
— Що ти маєш на увазі?
— Ти чудово знаєш, — буркнула фігура. — Було скоєно кровний злочин найогиднішого роду. Невже ви думали, що такий вчинок зможе залишитися безкарним? Якщо вам не вдасться очиститися, Зевс і Посейдон посилатимуть бурі та морських зміїв, доки від цього корабля та його екіпажу нічого не залишиться. Не залишиться нічого, окрім мене, певна річ...
— І як ми можемо очиститися?
— Зайдіть до Ееї та попросіть допомоги у чарівниці Кірки.
— Яка гарна ідея, — сказала Медея, що все чула. Дівчина мала дуже гострий слух. — Вона моя тітка і знає навіть більше за мене про зілля, заклинання та обряди очищення.
Кірка зустріла їх на своєму рідному острові Еея з теплотою та щирою радістю. Разом із нею їм назустріч вийшли вовки та леви, але вони виявилися такими ж ручними, як домашні собаки й коти, вони облизували гостей і терлися об їхні щиколотки. Кірка жила самотнім життям і її втішало, коли перетворювала моряків, яким не пощастило висадитися на Ееї, на своїх домашніх тварин175.
175 Як дізнається через багато років Одіссей під час своєї десятирічної боротьби за повернення додому на Ітаку після Троянської війни.
Кірка з великою радістю виконала ритуали, співаючи відповідні заклинання й спокутні молитви для очищення своєї племінниці та належного умилостивлення богів.
Проте вночі Кірці уві сні відкрилася правда про те, що зробила Медея, й наступного ранку вона з криками огиди проганяла їх зі свого острова.
— Заради всього святого, він же був твоїм молодшим братом, моїм племінником! Я дозволяю вам піти звідси цілими та неушкодженими лише тому, що я боюся вчинити такий кровний злочин, який скоїли ви! — кричала вона їм услід. — Ідіть і ніколи не повертайтеся!
— Гадаю, що все пройшло досить добре, — солодко сказала Медея, поки вони пливли на південь, огинаючи західне узбережжя Італії.
Вони опинилися біля островів Sirenum Scopuli, або Скелі сирен, перш ніж усвідомили це. Коли вони наблизилися, звуки солодкої музики долетіли до вух усіх, хто був на облавку. Члени екіпажу почали хапати руками повітря, намагаючись зловити ці звуки, мов ті цуценята, що стрибають за метеликами. Вони підійшли до бортів «Арго» й залізли на них, намагаючись опинитися ближче до мелодії.