— Ти намагаєшся засліпити мене?
Персей обернувся.
— Стеж за тим, куди ти блискаєш цим щитом, — почувся роздратований голос.
Здавалося, він ішов із самого серця найближчого до нього дуба.
— Тож ви, дерева, справді вмієте розмовляти, — сказав Персей.
— Певна річ, ми вміємо розмовляти.
— Просто зазвичай ми вирішуємо цього не робити.
— Є так мало речей, про які варто говорити.
Голоси тепер долинали до нього з усіх кінців лісу.
— Розумію, — сказав Персей. — Але, можливо, ви не проти вказати мені, в якому напрямку є місто Кістена?
— Кістена? Це в Еолії.
— Насправді це у Фригії, — додав інший голос.
— Я б сказав, що в Лідії.
— Що ж, це точно десь на сході.
— На північ від Іонії, але на південь від Припонтиди.
— Не зважай на них, юначе, — прогудів старший дуб, шелестячи своїм листям. — Вони не знають, про що говорять. Лети над островом Лесбос, а потім уздовж узбережжя Місії. Ти точно не зможеш пропустити печеру Сірих сестер. Вона під скелею у формі ласки.
— Ви, мабуть, маєте на увазі, у формі горностая, — пискнув молодий саджанець.
— Це точно видра!
— Я б сказав, це лісова куниця.
— Та скеля нагадує тхора і більше нічого.
— Я сказав у формі ласки, тож я мав на увазі саме ласку, — сказав старий дуб, його стовбур затремтів, аж листя затріпотіло.
— Дякую, — сказав Персей. — Мені справді вже час вирушати в дорогу.
Закинувши торбину через плече, причепивши косу до пояса й міцно затиснувши в руках щит, Персей нахмурився, щоб розбудити сандалі, і з гучним криком тріумфу кинувся назустріч небесній блакиті.
— Щасти тобі, — вигукнули дуби.
— Шукай скелю у формі мармозетки...
У ту хвилину, коли Персей акуратно приземлився пальцями вперед на місійський берег, біля входу до печери, зовнішня форма якої нагадувала, принаймні його очам, розчавленого щура, день вже добігав кінця. Поглянувши на захід, він побачив, як сонячна колісниця перетворювалася з мідної на червону, поки вона наближалася до землі й до кінця свого щоденного маршруту.
Коли Персей наблизився до входу в печеру, він надів шапку, яку дав йому Гермес, шапку-невидимку Аїда. Щойно вона опинилася на його голові, довга тінь, що крокувала по піску поруч із ним, зникла. Усе стало темнішим і трохи туманним, адже шапка затуляла його очі, але він бачив досить добре.
— Це мені не знадобиться, — сказав він собі під ніс, залишаючи косу, торбину та щит на піску біля печери.
Він рушив за шепотом голосів і відблиском світла довгим і звивистим проходом. Світло ставало яскравішим, а голоси — гучнішими.
— Настала моя черга носити зуб!
— Я щойно вставила його.
— Тоді Пемфредо має дозволити мені принаймні отримати око.
— Ой, перестань стогнати, Еніо...
Коли Персей увійшов до кімнати, він побачив у мерехтливому світлі лампи, яка висіла над ними, трьох неймовірно старих жінок. Їхній пошарпаний одяг, розпатлане волосся й обвисла плоть були такими ж сірими, як і каміння печери. У голих нижніх яснах однієї з сестер стирчав їхній єдиний жовтий зуб. В очниці іншої сестри туди-сюди й вгору-вниз найтривожнішим способом стрибало самотнє очне яблуко. Все було так, як сказав Гермес: одне око й один зуб на трьох.
На підлозі лежала купа кісток. Сестра з зубом гризла бік однієї, позбавляючи її гнилої плоті. Сестра з оком підняла ще одну кістку й уважно та з ніжністю розглядала її. Третя сестра, без ока і без зуба, раптом підвела свою голову й різко втягнула в себе повітря.
— Я відчуваю запах смертного, — скрикнула вона, тицяючи пальцем у бік Персея. — Поглянь, Пемфредо. Скористайся оком!
Пемфредо, сестра з оком, кидала шалені погляди на всі боки.
— Там нічого немає, Еніо.
— А я кажу вам, що є. Смертний. Я відчуваю його запах! — вигукнула Еніо. — Вкуси його, Дейно10. Скористайся своїм зубом. Кусай! Закусай його до смерті!
10 Імена грай, як це часто трапляється в грецьких міфах, мають особливе значення: Пемфредо — «та, що вказує шлях», Еніо — «войовнича», а Дейно — «жахлива» (як у слові «динозавр», що означає «жахлива ящірка»). Дейно іноді називають Персідою (або Персо), «руйнівницею». Я уникав цього імені через його схожість із іменем Персея. Але це показує, що Персей та всі інші імена з коренем «Перс-» мають «руйнівне» значення.
Персей мовчки підкрадався ближче, він робив це дуже обережно, щоб не наступити на залишки кісток.
— Дай мені око, Пемфредо! Присягаюся тобі, я відчуваю запах смертної плоті.