Тепер усі вони були в руках богів — все було саме так, як порадила фігура. Корабель кидало туди-сюди, штурхало в різні боки та кружляло, він нахилявся вниз і піднімався на дибки, проте якимось дивним чином йому вдалося пройти цей шлях, жодного разу не торкнувшись скель. Коли їх нарешті викинуло з цього шаленого атракціону в спокійне море, аргонавти впали на коліна й дякували богам за свій чудесний порятунок.
Усі, крім однієї.
— Це було весело, — сказала Медея, оглядаючись на дим, пару та бризки, що піднімалися з рифів. — Можемо зробити це ще раз?
— Це була Гера, Цариця неба, — мовив Ясон. — Це вона провела нас. Коли ми наступного разу вийдемо на сушу, ми мусимо принести їй у жертву велику телицю.
Кілька днів по тому вони вийшли на берег — це був зелений і родючий острів Схерія, батьківщина феаків179. Їхні цар Алкіной і цариця Арета радо привітали їх у гостях, влаштували на їхню честь бенкет і дали їм тварин, які дозволили аргонавтам піднести свої вдячні молитви і жертви Гері в подяку за їхній порятунок од Планктів.
179 Тепер це острів Корфу.
Вони провели на Схерії цілий тиждень, коли п’ять чужих кораблів кинули якір у гавані. Це були кораблі з Колхіди. Самого Еета не було на облавку, але їхній лідер з’явився перед царем Алкіноєм і наполіг на тому, щоб їм видали Медею.
— Вона є власністю царя Еета, а не пірата Ясона. Еет вимагає її повернення.
— Але я так розумію, що Медея не хоче повертатися до Колхіди.
— Бажання царя, її батька, є першочерговими. Вона і цей Ясон не є чоловіком і дружиною. А також вона володіє цінним та священним предметом, що належить нашому королівству.
— Що це за предмет?
Члени делегації порадилися між собою.
— Ми не маємо права це розголошувати.
Тим часом в іншій частині палацу Медея стояла на колінах перед царицею Аретою.
— Ви не розумієте, який мій батько жорстокий, — плакала вона. — Він монстр.
— Але Ясон теж нагадує монстра, — відповіла Арета. — Колхідці розповіли нам, що він викрав твого молодшого брата і порубав його на частини, а тоді скинув шматки в море. Чи справді ти хочеш жити з таким чоловіком?
— Це все брехня! — схлипнула Медея, дозволяючи своєму волоссю впасти на ноги цариці та розмахуючи ним туди-сюди, поки вона голосила. — Мій брат помер від лихоманки, і Ясон був першим, хто наполягав на тому, щоб ми витратили дорогоцінний час і організували для нього належний похорон.
Серце Арети було зворушене.
— Я негайно піду до свого чоловіка, — сказала вона.
Вона прибула до тронної зали саме вчасно, щоб почути, як Алкіной виносить свій вирок.
— Якщо Медея незаймана, — постановив він, — вона належить своєму батькові й мусить повернутися додому разом із колхідцями. Якщо ж ні, то вона має залишитися з Ясоном. Я послав по шановану та мудру жрицю, яка живе на півночі нашого острова і знає, як визначити... ем... стан жіночих частин.
Арета вийшла з зали й побігла до Медеї та Ясона.
— У нас мало часу. Я маю запитати вас про це. Ви спали разом? Під «спали» я маю на увазі... чи ви ділили ложе?
Ясон почервонів.
— У нас не було на це часу... На облавку корабля це навряд чи можливо...
Арета повернулася до Медеї.
— Моя люба, ти ще незаймана?
Медея опустила голову. На цей раз їй не було потреби брехати.
— Так.
— Тоді сьогодні вночі ви мусите це виправити, — сказала Арета. — Завтра вранці прийде жінка, щоб оглянути тебе. Якщо вона визнає, що ти ще незаймана, мій чоловік віддасть тебе в руки колхідської делегації.
Це була картина надзвичайної сили та краси. Ясон і Медея розстелили Руно й кохалися на його м’якій, золотистій вовні. Наступного ранку розчаровані колхідці пішли спіймавши облизня.
Алкіной викликав Ясона до своєї тронної зали.
— Мої кораблі супроводжуватимуть вас, доки ви не будете впевнені в тому, що шлях додому вільний, — сказав цар. Тепер, коли він прийняв рішення, він не мав наміру дозволити колхідцям улаштувати засідку на «Арго», щойно його гості залишать Схерію.
Аргонавти пливли під конвоєм феаків три дні та три ночі, а потім із вдячністю попрощалися з ними й вирушили навколо островів Іонічного моря180. Вони наблизилися до Криту, не помічаючи жодного колхідського корабля на горизонті вже протягом кількох днів, лише для того, щоб зіткнутися з найбільш надзвичайною загрозою, з якою вони коли-небудь стикалися.
180 Південна Адріатика. Це збиває з пантелику, тому що назва «Іонія» відноситься до частин Малої Азії, сучасної Туреччини, що розташована далеко по інший бік Греції.