Коли вони наблизилися до бухти Суда, великі хвилі так сильно почали їх підкидати, що «Арго» ледь не перекинувся. На критському березі вони побачили величезного чоловіка... не чоловіка... машину, зроблену у вигляді чоловіка, проте повністю вилиту з бронзи. Вона тупала своїми великими бронзовими ногами вгору й униз, посилаючи хвилі, що розбивалися об корпус «Арго».
— Швидше, розвертайте корабель! І сідайте за весла! — крикнув Ясон. — Веслуйте так, як ви веслували, коли ми йшли через Скелі, що зіштовхуються!
Щойно вони опинились у безпеці поза межами досяжності, вони озирнулися. Величезний автоматон крокував на інший бік острова, поки не зник із поля зору.
— Що це в біса було? — запитали аргонавти.
— Талос, — сказав Нестор. — Це був Талос.
— Мій наставник Хірон розповідав мені про нього, коли я був малим, — сказав Ясон, — але я завжди вважав, що це лише дурна історія, вигадана ним, аби розважити мене.
— Він досить справжній, як ви побачили, — сказав Нестор. — Він обходить Крит тричі на день, аби захистити острів від піратів і флотів загарбників.
— А правда, що це Гефест побудував його у своїй олімпійській кузні за наказом Зевса? — запитав Ясон.
— Я думав, що це Дедал створив його для царя Міноса, — сказав Мелеагр.
— Ні, ні. Гадаю, що я маю рацію, кажучи, що він — останній із великої раси бронзових людей, — сказав Нестор. — Вони були народжені меліадами — ви знаєте, німфами ясена, які виросли з землі, коли Кронос кастрував свого батька Урана.
— Якщо це правда, — мовила Медея, — то він не машина, а лише смертний; і, як і будь-якого смертного, його можна вбити.
— Але люба, — сказав Ясон. — Він створений із міцної бронзи.
— Це не зовсім так, — заперечив Нестор. — Незалежно від того, чи він людина, чи машина, він точно має одну трубку чи трубу, що тягнеться від його шиї до щиколотки, наче велика вена. Нею тече його іхор, божественна рідина, необхідна для його життя та руху181. Усе це тримається за допомогою одного мідного цвяха в його п’ятці. Якщо цей цвях вибити, рідина витече, і він упаде.
181 Іхор — сріблясто-золота кров, що текла в жилах богів, — була смертельною отрутою для смертних.
— Навіщо нам із ним ризикувати? — запитав Мелеагр. — Давайте просто залишимо його у спокої.
— Нам потрібна провізія, — сказав Евфем. — У нас закінчилася прісна вода, хліб, фрукти... все.
— Крім того, — додав Анкей, — він знову тут!
Це була правда, Талос знову з’явився на цьому боці острова та відправляв у їхньому напрямку величезні хвилі.
— Дозвольте мені, — сказала Медея. Вона стояла високо на носовому покладі й виголошувала свої заклинання: — Іди, Талосе, іди! Іди до мене, іди до мене!
Талос зупинився на пів кроку й схилив голову набік. Медея уважно дивилася в його порожні очі, весь час співаючи свої заклинання. Як і дракон у Гаю Ареса, Талос завмер.
— Ось, — сказала Медея. — Тепер нехай хтось спуститься і вирве цей його цвях.
Піріфой був радий пірнути у воду і звершити цей подвиг. Він виринув із хвиль, тримаючи бронзову шпильку в зубах. Позаду нього заскрипів, захитався і впав у море автоматон.
Ясон обійняв Медею.
— Ти чудотвориця182!
182 Слово, яке він використав, мабуть, було thaumaturge («чудотворець»). Багато років тому, коли я вивчав давньогрецьку у восьмирічному віці, шкільний підручник любив згадувати кілька англійських слів, що походять від грецької мови: graph («графік») і graphic («графіка») від слова γράφω («графо»), telephone («телефон») від слова φωνή («фоні»), щось у такому дусі. І я ніколи не забуду своє здивування, коли у словниковому списку дієслово θαυμάζω («тавмазо») було подано разом із таким корисним поясненням: θαυμάζω» («тавмазо») — дивуватися або чудуватися.
Вони вирушили на схід уздовж північного берега острова й зупинилися в Іракліоні183, де про знищення Талоса ще не встигли дізнатися.
183 Також відомий як Кандія і Хандак.
Отримавши провізію для останнього етапу своєї подорожі додому, вони відпливли до Іолка184.
184 На цьому закінчується «Аргонавтика» Аполлонія Родоського (як і «Орфічна Аргонавтика» — візантійський грецький переказ V чи VI ст., нібито розказаний Орфеєм). Невідомо, чи Аполлонію не вдалося закінчити цю розповідь, чи він вважав, що йому краще залишитися вірним назві своєї праці та розповідати лише про подорож, а не про її наслідки.
Магічна смерть Пелія
Ясон став на коліна перед Пелієм, розкинувши перед ним Руно. Успішне повернення Ясона та його команди разом із Золотим руном було останньою подією, яку очікував чи на яку сподівався Пелій. Лихі люди, які посилають героїв у їхні квести, завжди вірять, що вони посилають їх на вірну смерть. Лихі люди ніколи не вчаться на своїх помилках, бо лихих людей не цікавлять міфи, легенди та історії. Якби вони їх цікавили, вони б навчились у них і перемогли, тож ми маємо радіти їхньому невігластву та обмеженості їхнього розуму.