— Після всього, що я для тебе зробила? — голос Медеї залишався спокійним. — Хто допоміг тобі перемогти вогнедишних биків і великого змія з Гаю Ареса? Хто здолав Талоса Критського?..
— Так, так, так. Але насправді це все була Афродіта, якщо гарно подумати. Ідмон розповів мені все перед своєю смертю. Афродіта послала Ероса, щоб ти закохалася в мене. За наказом моєї захисниці Гери. Тож насправді все це зробила вона, це вона мені допомогла. Ти була тільки її інструментом.
Тільки. Її. Інструментом.
Наступні дні Медея буде багато разів повторювати собі ці слова. Але у цю мить із її вуст злетіло:
— Звісно, мій коханий. Твоя правда. Я знаю це. Я рада за тебе і рада за Креусу та її родину. І щоб довести це, я надішлю їй найкращі весільні подарунки, які тільки зможу знайти.
— Ти янгол, — Ясон поцілував її в обидві щоки. — Я знав, що ти все зрозумієш.
Радісно поплескавши її по сідницях, він вийшов із кімнати. Чоловіки! Справа навіть не в тому, що вони грубі, хамські, поверхові та нечутливі — хоча, я смію сказати, що багато з них є саме такими. Просто вони такі неймовірно сліпі. І такі неймовірно дурні. Принаймні ті чоловіки, що зустрічаються у міфах та вигадках. У реальному житті ми проникливі, кмітливі і, певна річ, абсолютно безневинні.
Прибули весільні подарунки Креуси: вінок із золотого листя та розкішно вишитий і напахчений халат — і всі ці речі Медея вимазала смертельною отрутою. Креусі не терпілося приміряти їх перед дзеркалом із полірованої бронзи. За лічені хвилини отрута пропекла її шкіру та потрапила до її кровотоку. Її жахливі крики болю викликали її батька Креонта, який тримав на руках помираючу дівчину з голосіннями та риданнями. Але коли він спробував покласти її тіло, то виявив, що отруйна сукня прилипла до нього, і він теж помер у жахливих муках.
Тепер Медея готувалася вбити своїх синів198.
198 Найстарший із трьох, Фессал, тоді навчався в Хірона і вижив. Він повернеться з печери Хірона, щоб правити Іолком та Великою Еолією, яку ми тепер називаємо Фессалією на його честь.
Може здатися: те, що збиралася зробити Медея, є найжахливішим у її списку жахливих злочинів; але у своїй «Медеї» Еврипід вкладає в її уста велику промову, в якій вона сумнівається в тому, чи варто їй робити це, чи ні. Це один із найвеличніших монологів у історії драматургії. У ньому Медея викликає співчуття як трагічна та цілком людська драматична героїня199.
199 Здається, зараз уже майже всі акторки, які грають цю роль, отримують премії «Тоні» чи «Олів’є».
Дітовбивство — це те, над чим вона страждає. Спершу вона вирішує, що не може і не мусить цього робити. А потім вона уявляє, якою буде доля їхніх дітей, якщо вона цього не зробить. Менш добрі руки, ніж у неї, позбавлять їх життя.
Медея
Я вирішила негайно це зробити,
убити своїх дітей і покинути цю землю,
не вагатись і не віддавати своїх дітей,
щоб їх убили більш ворожі руки.
Вони мають померти,
і оскільки так має бути,
тоді я, яка привела їх у цей світ, маю їх і вбити.
Тож озбройся, моє серце.
Навіщо відкладати це трагічне, але необхідне зло?
Нумо, моя нещасна руко,
візьми меч, візьми його,
перейди до похмурого повороту життя.
Не будь боягузкою.
Не думай про своїх дітей —
як сильно ти їх любиш,
як ти їх народжувала.
На цей один короткий день
забудь своїх дітей, а завтра вже оплакуй.
Бо навіть якщо ти їх уб’єш,
ти все одно їх сильно любиш.
Я нещасна жінка.
Тоді у дивовижному театральному повороті Медея з’являється над сценою в колісниці, запряженій драконами, яку прислав її дід Геліос, бог сонця. Вона тримає біля себе тіла своїх дітей, боячись: якщо вона залишить їх у Коринфі, їх не поховають належним чином. Ясон, дізнавшись про те, що сталося з його синами, кличе її. Між ними відбувається величний обмін звинуваченнями та прокльонами. Вона залишається глухою до останнього благання Ясона:
Ясон
В ім’я богів дозволь мені торкнутися ніжної шкіри моїх дітей.
Медея
Цього не буде. Ти викинув свої слова на вітер.