З останнім кроком вона пронизливо верещить, вискакує в повітря, чорною кішкою плигає на першого самурая і пазурами рве йому груди. Другий самурай несамовито кричить і тікає в очерет.
Обійстя Бабайоти. Бабайота сидить в садку за столом і п’є саке. Вбігає другий самурай без штанів.
Другий самурай. Бабайото, твоя Йоко – відьма!
Бабайота. Ти чого без хакама?
Другий самурай. Кажу, шо твоя Йоко – відьма!
Бабайота (гупає кулаком по столу). Йоко!
Входить Йоко.
Бабайота. Йоко, ти відьма?
Йоко (дуже спокійно). Боже, який ти ідіот.
Бабайота повертається до другого самурая.
Бабайота. Тобі дать штани?
Німа сцена. Самураї стоять мовчки.
З сікури на них меланхолійно осипаються квіточки.
Восточна мозаїка
Дійові особи
Хотабич, джин.
Зульфія, блядь.
Аладін, фрайєр.
Шаміль, національний герой.
Насрєддін, легковажний мудак.
Сіндбад, авантюрист.
Мао Цзедун, Сонце Востока.
Шехєрєзада, Звізда Востока.
Чмо йобане, йобане чмо.
Рак, папуга, тварюки.
Аксакали , шакали , ішакі , басмачі , улєми і мударріси.
Дія перша
На сцені пусто, темно і сумно. Поволі починає світати.
Із-за обрію потихеньку вилазе лагідне обличчя і м’яка приємна фігура Мао Цзе Дуна. Він у воєнному френчі і кепці, навкруги його яскраве сяйво. Мао Цзе Дун зручно сидить на гойдалці, посміхається і повільно лізе догори.
Сцена поступово освітлюється Мао Цзе Дуном так, що стає видно Восток, з його мінарєтами, мєчєтями і сінагогами. Посередині Востока лежить пляшка.
Вона легенько підскакує.
Голос з пляшки. Буздідь мене, бозолочу, бля буду!
Мимо пляшки спокійно проїжджає аксакал на ішаку.
Назустріч йому, теж на ішаку, їде другий аксакал.
Перший аксакал (знімає папаху). Салям алєйкум!
Другий аксакал (знімає папаху). Ваалєйкум ассалям!
Перший аксакал (дістає з рота макуху і дає другому аксакалу). Рахат лукум яхши!
Другий аксакал (запхавши макуху в рота, з насолодаю хита головою в різні боки). Вай-вай-вай-вай!
Обидва аксакали гризуть макуху.
Голос з пляшки (дуже нервовий). Ну одкрийте нахуй, всіх озолочу, бля буду!
Аксакали. Шайтан, шайтан!
Тікають.
На сцені знову тихо.
Мао Цзе Дун повільно пересувається по небу все вище і вище, заливаючи Восток своїм сяйвом.
Голос з пляшки (дуже спокійно). Підараси.
Входять Аладін і Зульфія.
Аладін. Зульфія! Я тобі халву купив! На!
Аладін дає халву Зульфії.
Голос з пляшки (знов дуже нервовий). Кажу, бля, пустіть, бля, а вони халву, бля!
Зульфія (жере халву). Халва яхши!
Аладін. Зульфія, у мене план: щас ходім на базар, а потом в гарєм, звізда моїх очей!
Зульфія (холодно). Менш пизди!
Зульфія і Аладін уходять, Мао Цзе Дун сяє нагорі.
Голос з пляшки (дратівливо). «Звізда моїх очей!» Йобане село!
Входить Шаміль.
На ньому косо сидить посипаний пєрхоттю піджак вєтєрана, на голові папаха, на ногах калоші, в руках у його пересувний точильний станок.
Шаміль становиться посеред Востоку і починає точить ножа.
Він точить і наспівує.
Входить Сіндбад в костюмі пірата з шаблюкою, пістолєм і костильом. На плечі у його сидить папуга, око його перев’язане чорною ганчіркою.