— Генріка Агустанія, панянки! — Фрадер Тавіш виріс над ними високою тінню. На ньому було стільки чорного, аж Гессі вирішила, що йому личитиме образ шпака.
Орі Магор захихотіла, Арі ущипнула її, Генріка подивилась на свого партнера без особливого ентузіазму.
— Так? — спитала вона стримано.
— Перший танець. — Фрадер, прямий, мов струна, нахилився в поклоні і простягнув руку Генріці. — Моя панно.
— Уже? — Вона скривилась. — Я думала, що це ще буде довго…
— Нам варто бути готовими, — пояснив старший Тавіш. — Якщо хочемо вийти серед перших і зайняти гарне місце. Ви ж хочете, щоб усі побачили вас у найкращому світлі, так?
Генріка подивилась на нього кілька секунд, тоді потяглась, щоб звично смикнути кучері, але згадала, що вони укладені в зачіску, і опустила руку просто в долоню хлопця.
— Ваша правда, пане Тавіш. Бувай, Гесті, дівчата…
— Не вельми щасливий вона має вигляд, — завважила Коулі.
— Просто намагається не здаватись надто товариською, — додала Арі. — Знаєте, юнакам ніколи не подобається, коли вони лише покликали дівчину на танець, а та вже висне в них на шиї. Це нікому не цікаво.
— Вульгарно, — погодилась Орі.
Гессі шукала поглядом Фаусту Олліш, щоб спитати, як минув її вихід, проте сестра Дарріна опинилася зараз безнадійно далеко, в іншому кінці зали. А якщо вже виходити до першого танцю, то ліпше відкласти розмову на потім. Зрештою, Гессі була певна, що на балу в неї буде не так багато партнерів. На відміну від Вієнни чи Генріки, котрим не варто чекати спокою ні на мить. Ну й гаразд.
Сутінки за вікном уже ставали синьо-фіолетовою темрявою, і Гессі втішилась від думки, що Даррін Олліш, мабуть, скоро теж прийде. Цікаво, як він уподобає її сукенку? Треба буде розповісти, що вона їй наснилась. Момент із наявністю в тому сні блакитноокого, звичайно, ліпше пропустити.
Поль Масоллі з’явився поруч саме в потрібний момент, і Гессі звично просунула руку попід його лікоть. Їй навіть на мить здалося, що це не перша їхня зустріч — кожен рух був такий природний!
Але тоді в очі сипонуло світло великої зали і зазвучала музика, витісняючи роздуми…
Розділ 11. У якому Гессі багато-багато танцює і дивується
Гессі ніколи не думала, що їй сподобається. Точніше — що сподобається аж так. Адже їй ніколи не давали задоволення заходи, де багато людей дивились на неї й оцінювали — під їхніми поглядами було набагато легше припуститися помилки. Особливо коли ти «дивна Гестія Амалія».
Та сьогодні всі дивилися привітно, усміхалися та веселились разом із нею. Прийшла навіть Доанна, котра уникала товариства. І завдяки їй у Гессі був чудовий кавалер на урочистому виході. Для неї це важило не так багато, як, скажімо, для Генріки чи Кірли, а втім, вона була певна, що багато дівчаток заздро дивляться їй у спину, крадькома оглядаючи пана Поля. Адже коли твоя пара — старший брат чи друг дитинства, то це одне, а коли раптовий незнайомець, котрого приводить таємнича Доанна Масоллі, то це вже зовсім-зовсім інше.
Перший танець танцювали всі. Він був старовинний і, кажуть, придуманий спеціально для однієї принцеси, котра скаржилася, що танці в простого люду надто швидкі й вульгарні. Тому цей більше скидався на прогулянку парковою алеєю. Три кроки вперед, повернутись до сусідньої пари, уклонитись, нахиляючи голову, три кроки вперед, вклонитись до лівої пари. Пройти попід рукою кавалера, торкнутись зап’ястям до зап’ястя іншої дами. Пройти попід рукою кавалера. Крутнутися, щоб вишивка на сукні спалахнула у світлі ламп, а мереживо розлетілося хвилями. Уклонитись кавалерові. І знову три кроки вперед.
— Вельми розслабляє, правда? — Поль Масоллі крутнув Гессі на місці так, щоб у неї запаморочилось перед очима. Але вона швиденько зайняла потрібне місце.
— Так, це наче йдеш ранковим парком біля королівського палацу і зустрічаєш друзів. І з усіма треба привітатись.
— Я б сказав, що зустрічаєш не лише друзів, — хоча з усіма треба вітатись однаково привітно. Придворні інтриги, хіба ні?
— Схоже на акторську гру, — погодилась Гессі, після того як уклонилась до пари Коулі Рабени і незнайомого їй хлопця в сірому фраку.
— Любите акторів?
— Ні.
— Справді?
— Так. Надаю перевагу щирості. Довкола забагато акторів.