Выбрать главу

Сливе - власне.

Слих - чутка.

Соб - вигук до волів і коней при повороті ліворуч.

Сотати - тут: вкривати.

Спис - список.

Спіл - угода.

Спотання - зопалу.

Станівний (станівкий) - змужнілий, повнолітній.

Стійчик - вартовий.

Стовпише - натовп.

Сугорб - пагорб.

Сукмана - суконний верхній одяг.

Сутінок - тут: відтінок.

Сутніти - існувати.

Таволга - чагарникова рослина з колючими пагонами; турки били нею своїх полонених.

Тлінний - тут: виснажений, знесилений.

Тривний - поживний.

Уповносилений - уповноважений.

Фалендиш - сорт тонкого сукна.

Фарисей - представник одної із релігійно-політичних сект в Іудеї.

Фаценія - гумористично-сатиричне оповідання.

Фольварк (фільварок) - комплекс земельних угідь, де поміщик вів своє господарство.

Хорунжий - особа, що входила до складу генеральної старшини, інспектувала військо і охороняла полкові прапори.

Цабе - вигук при повороті коней направо.

Цибатий - з довгими тонкими ногами.

Чепрак (чапрак) - вовняча підстилка під кінське сідло.

Чердак - тут: корма.

Шаг - дрібна монета.

Шарабан - стародавній чотириколісний екіпаж з попередніми кількарядними сидіннями.

Шарварок - додаткова до панщини повинність по будівництву мостів, шляхів тощо; напружена праця

Шкуратяний - шкіряний.

Шутлий (шутий) - тут: міст без звичних поручнів.

Янчарка (яничарка) - особливий вид рушниці.

ПРИМІТКИ

Уперше надруковано у виданні: Гетьман Іван Виговський. Історична повість Івана Левицького. Накладом редакції "Діла". (Львів, 1899.-Т. LХІV; "Бібліотека найзнаменитших повістей", під ред. Івана Белея).

Зберігся автограф твору (ЦНБ АН УРСР. Відділ рукописів, ф. 1, од. зб. 27 835) з численними авторськими правками, скороченнями. Як свідчить титульна сторінка рукопису, Нечуй-Левицький планував здійснити нове видання саме за цим джерелом тексту: "По цьому рукописові треба друкувати друге видання, а не по книжці галицького видання". Справді, у першодрукові видавці зробили чимало редакторських правок, скорочень, замін одних виразів, слів іншими тощо. Проте ця редакторська праця нерідко поліпшувала рукописний текст, де зустрічалися повтори авторської думки, окремі діалоги чи повідомлення розповідача з "надлишковою" у цих місцях інформацією.

Подається за автографом.