— Гаразд, — зітхнула Ламія. — Спробую пояснити інакше.
Жінка рухалася так швидко, що Консул заледве не пропустив, як вона це зробила. Якусь секунду вона ще стояла біля відчиненого ілюмінатора, а вже наступної миті, перетнувши всю каюту, відірвала однією рукою Мартіна Силена від підлоги, надійно зафіксувавши тонкий карк поета своєю масивною долонею.
— А може, ти просто будеш поводитися логічно, бо це просто логічно?
— Агрррххх, — просичав Мартін Силен.
— Добре, — без емоцій проказала Ламія і впустила поета долі. Силен подужав один невпевнений крок і мало не повалився у стілець на отця Гойта.
— Ось, — повернувся з двома невральними аудіотравматами Кассад, один з-поміж яких він передав Солові Вайнтраубу. — А що в тебе?
Жнка полізла в кишеню бахматої блузи і дістала звідти антикварний пістолет.
Кассад затримав погляд на антикваріаті та кивнув:
— Лишайся зі своїм напарником. І ні в що не стріляй, поки чітко не ідентифікуєш ціль і не переконаєшся в загрозі, яку вона несе.
— Підходить під опис скурвої дочки, яку б я охоче пристрелив, — прохрипів Силен, досі розтираючи шию.
Брон Ламія ступила півкроку до поета. А Федман Кассад заявив:
— Стули пельку. Годі вже.
Силен поплентався на вихід із каюти за полковником.
Сол Вайнтрауб підійшов до Консула і передав йому аудіотравмат.
— Не хочу тримати його поряд із Рахіллю. Ходімо?
Консул забрав у нього зброю і кивнув.
Слідів храмовника і Голоса Дерева Гета Мастіна на буєрі виявити не пощастило. Після пошуків, які тривали годину, товариство зібралося в каюті зниклого чоловіка. Кров, здавалося, потемнішала і висохла.
— Ми могли що-небудь пропустити? — спитав отець Гойт. — Потаємні коридори? Секретні відсіки?
— Такий шанс, — відповів Кассад, — існує. Але я прочесав увесь корабель тепловими детекторами та сенсорами руху. Якби на борту було щось більше від миші, я би це побачив.
— Якщо в тебе були ці сенсори, — огризнувся Силен, — то якого хріна ти змусив нас повзати по всьому трюму вздовж і поперек цілу годину?
— Бо спеціальне устаткування й одяг здатні приховати людину від «теплоруху».
— То як бути із моїм запитанням? — наполіг, узявши коротку паузу, отець Гойт, яким прокотилася видима хвиля гострого болю. — Із цим спеціальним устаткуванням й одягом капітан Мастін міг би сховатися де-небудь у потаємній каюті?
— Міг, але малоймовірно, — заявила Брон Ламія. — Я би сказала, що його на кораблі вже немає.
— Ктир, — обридженим тоном відгукнувся Силен. І це було не питання.
— Можливо, — проказала Ламія. — Полковнику, ви й Консул простояли на чатах чотири години. Ви впевнені, що нічого не бачили та не чули?
Обидва чоловіки кивнули.
— На кораблі було тихо, — проказав Кассад. — Я би почув звуки боротьби навіть до своєї вахти.
— А я після своєї не зміг заснути, — підхопив Консул. — Моя кімната по сусідству з каютою Мастіна. І я теж нічого не чув.
— Ну і славно, — бовкнув Силен. — От ми і вислухали двох чоловіків, які озброєними потайки тинялися в темряві корабля, коли порішили срану бідосю. За їхніми власними словами, вони невинні. Давайте наступну справу!
— Якщо Мастіна вбили, — відказав полковник, — то не жезлом смерті. Від жодного відомого мені сучасного різновиду беззвучної зброї не буває стільки крові. Пострілів ніхто не зауважив. Та й отворів від куль ми не помітили. Висновок — пістолет пан-Ламії можна вилучити з підозрюваного знаряддя вбивства. Якщо це кров капітана Мастіна, то йдеться, наскільки мені зрозуміло, про ріжучу зброю.
— Ктир і є «ріжуча зброя», — рохнув Силен.
Ламія підійшла до скромного багажу.
— Ця суперечка нічого не вирішить. Давайте подивимося, що лежить у сумках Мастіна.
Отець Гойт підніс невпевнену руку:
— Це... ну, хіба це не особисті речі? Не думаю, що в нас є право.
Брон Ламія схрестила руки на грудях.
— Послухайте, отче, якщо Мастін мертвий, то це вже не грає ніякої ролі. Якщо він досі живий, то обшук його речей нам може підказати, куди він подівся. У будь-якому разі, нам треба спробувати знайти якісь підказки.
Гойт поглянув на неї із сумнівом, але кивнув. Зрештою, вийшло так, що нічого особистого вони і не знайшли. У першій валізі Мастіна було кілька змін одягу і примірник «Книги життя М'юїра». В іншій сумці виявилася сотня саджанців, упакованих кожен окремо, швидко висушених та розміщених у вологому ґрунті.
— Тамплієри зобов'язані висаджувати щонайменше сотню паростків Вічного дерева на всякій планеті, яку відвідують, — пояснив Консул. — Вони рідко приживаються, але така в них традиція.
Брон Ламія підступила тепер до великої металевої коробки, яка була під рештою багажу.
— Не торкайтеся її! — різко проказав Консул.
— Чому?
— Це куб Мебіуса, — відповів замість Консула полковник Кассад, — із вуглець-вуглецевим композитним корпусом навколо надпровідного захисного поля з нульовим імпендансом, що замкнуте на собі.
— То й що? — не зрозуміла Ламія. — В кубах Мебіуса герметично зберігають різні артефакти та речі. Вони ж не вибухають, нічого такого?
— Ні, — погодився Консул, — але якраз те, що вони можуть містити, інколи вибухає. У нашому випадку, вже могло вибухнути.
— У кубі такого розміру заввиграшки вміститься кілотонний ядерний заряд у фазі стримування, якщо процедура опечатування була проведена впродовж наносекунди запалення, — додав Федман Кассад.
Ламія спохмурніла.
— І як же нам дізнатися, що його вміст не убив Мастіна?
Полковник показав на зелену смужку, яка слабко світилася вздовж єдиного шва куба.
— Він запечатаний. А розкритий куб Мебіуса можна повторно запустити тільки при наявності генератора захисних полів. Що б там не знаходилося, Гету Мастіну воно не шкодило.
— Значить, нам цього не дізнатися?
— У мене є одна цікава версія, — озвався Консул.
Решта озирнулася на нього. Розплакалася Рахіль, і Сол здер стрічку нагрівального елемента на пакунку з дитячим харчуванням.
— Пам'ятаєте, вчора в Окраї пан-Мастін багато просторікував про цей куб? Говорив про нього, нібито це таємна зброя?
— Зброя? — перепитала Ламія.
— Ну, звичайно ж! — вигукнув Кассад. — Ерг!
— Ерг? — витріщився на маленький ящик Мартін Силен. — Мені здавалося, ерги — це такі тварюки з силовими полями, яких тамплієри використовують на своїх кораблях-деревах.
— Так і є, — пояснив Консул. — Близько трьох століть тому їх відкрили на астероїдах довкола Альдебарана. Уявіть собі хребет кота, переважно п'єзоелектричну нервову систему, і все це в кожуху із кремнієвих «хрящів». От тільки живляться... та орудують вони силовими полями, потужність яких зіставна з енергетичними системами маленьких спін-зорельотів.
— То як усе це влазить у таку крихітну коробку? — Мартін Силен і далі витріщався на куб Мебіуса. — Дзеркала?
— Свого роду, — проказав Кассад. — Демпфери поля... істота не голодує, не харчується. Схоже за ефектом на кріогенну фугу для людини. На додачу, екземпляр не дорослий. Ерженятко, так би мовити.
Ламія провела рукою по металевому корпусу.
— І вони слухаються храмовників? Ті навчилися з ними спілкуватися?
— Так, — підтвердив полковник. — Але як саме, не знаю. Це один із секретів Братства. Але мушу сказати, що Гет Мастін мав бути абсолютно впевнений, що ерг йому допоможе з...
— Ктирем, — договорив за нього Мартін Силен. — Тамплієр гадав, що це енергетичне бісеня буде його секретною зброєю, коли він постане перед Князем болю. — Поет розреготався.
Тут прокашлявся отець Гойт:
— Церква прийняла норму Гегемонії... про те, що... ці створіння... ерги... не є розумними істотами... а тому спасіння їх не стосується.
— Ой, не скажіть, отче. Вони носії розуму, — не погодився Консул. — Їхнє сприйняття світу набагато краще, ніж ми здатні собі уявити. Але якщо ви маєте на увазі інтелект... самоусвідомлення... то ми тут маємо справу з певною аналогією розумних коників. Коників спасіння стосується?