Полковник не прийшов у захоплення від Максимового дзвінка, він збирався до ігорного дому в Бад-Візе, до того ж які можуть буті нагальні справи в суботу? Рутковський не відступав, і Лодзен нарешті згодився прийняти його. Він зустрів Максима холодно й непривітно, але, дізнавшись про причину відвідин, захвилювався й сам.
— Кажете, дружини Лакути сьогодні нема вдома, й вона повернеться тільки завтра? — перепитав.
— Так, і Луцька збирається відвідати її вранці.
— Як ви дізналися про це все?
— У мене ключ від квартири Стефанії, я зайшов до передпокою і почув розмову. Вони так захопилися, що не звернули уваги на клацання замка.
Полковник подумав трохи і, наказавши Максимові зачекати, вийшов з вітальні. Хвилин за п’ять чи трохи більше він повернувся видимо задоволений.
— Зараз ви поїдете додому, — наказав Максимові, — десь через годину чи півтори по вас заскочать працівники з нашої служби охорони. Вони — майстри своєї справи і відімкнуть будь-який замок. Поїдете з ними, хлопці не знають української, та й взагалі можуть не розібратися в паперах Лакути. Зате спеціалісти по обшуках. Словом, командуйте ними, як хочете. А список дістаньте. Це і у ваших інтересах, — додав він багатозначно.
Задоволений, що так швидко вирішив цю справу, полковник поїхав до Бад-Візе, а Рутковський подався додому.
Працівники служби охорони не примусили довго чекати на себе. Були вони чимось схожі один на одного, мабуть, служба накладає відбиток і на людську зовнішність — два кремезних молодики, коротко підстрижені, товстопикі, самовпевнені. Вони посадили Рутковського на заднє сидіння потужного «форда», спроможного наздогнати будь-яку машину, їхали мовчки, наче підкреслювали свою зверхність і виключеність.
Максим теж мовчав, і вони доїхали до будинку Лакути, перекинувшись словом чи двома, не більше… Зрештою, це влаштовувало Рутковського, бо про що розмовлятимеш з такими громилами?
Як і казав Лодзен, молодики були знавцями своєї справи. Два замки на дверях квартири Лакути клацнули майже одночасно, один з агентів нечутно ковзнув усередину, Максим хотів був рушити за ним, проте другий затримав його й пропустив лише після того, як перший визирнув з передпокою й подав знак, що можна заходити.
Квартира Лакути була брудною й погано вмебльованою. Складалася вона з двох кімнат, одна правила за спальню — в ній стояло широке незастелене ліжко, шафа з одягом та білизною й старе пошарпане трюмо. Друга кімната слугувала кабінетом і вітальнею водночас: письмовий стіл з розкиданими паперами приткнувся до серванта, а далі півстіни займали стелажі з книжками, теками, списаними від руки й на машинці паперами.
Максим підійшов до стелажа й став перебирати папери, але його не зовсім ввічливо попросили не лізти не в своє діло, мовляв, нехай пан Рутковський сідає в крісло й нічого по робить, принаймні спочатку, поки воші зорієнтуються.
Орієнтуватися агентам довелося недовго: швидко обдивилися вітальню-кабінет і витягнули з правої тумби письмового столу невеличкий залізний ящик-сейф.
Максим подумав, що на місці Лакути зберігав би список бандерівських резидентів десь у книжці або серед другорядних паперів, шукай тоді цілу ніч… Однак пан Зіновій, виявилося, мислив примітивніше. Люди Лодзена пововтузилися з сейфом лише кілька хвилин. Перебравши його вміст, залишили гроші, обручку й золотий годинник, а Максимові дали бумажник і перев’язану шпагатом паку листів та якихось паперів. Рутковський заходився коло них, а молодики почали обдивлятися шухляди письмового столу. Нараз один з них прислухався й нечутними кроками метнувся до передпокою. Рутковський подивився йому вслід без особливого інтересу, бо його увагу привернув клаптик пожовклого газетного паперу в бумажнику. Такий самий папір він уже тримав у руках, і тоді на ньому були надруковані списки інформаторів. Розгорнув і справді побачив сім прізвищ. Поклав на коліна, вдаючи, що розбирає інші папери; насправді читав і перечитував список, запам’ятовуючи прізвища й координати бандерівських резидентів. Міг би непомітно заховати його і потім переправити до Центру, але, ще їдучи сюди, вирішив: цього не варто робити, слід прислужитися Лодзенові й зміцнити свої позиції на РС. Треба було врахувати й такий факт: Луцька, не знайшовши списку і в той чи інший спосіб дізнавшись про перебування Максима на квартирі Лакути, обов’язково запідозрить його, може запідозрити й Лодзен, тож навіщо підставляти свою голову? Нехай полковник тішиться думкою, що роздобув списки цінних агентів, нехай сподівається на гроші й коштовності, через кілька днів Центр знатиме прізвища резидентів і вже подбає про те, щоб знешкодити їх…