Вона замовкла й погасила сигарету.
— Як ви гадаєте, пані Ассарсон, куди міг їхати ваш чоловік автобусом сорок сьомого маршруту? — запитав Мартін Бек.
— Звичайно, їхав кудись у справах. Він був дуже енергійний і віддавав своїй фірмі багато часу… тобто Туре також співвласник фірми… Могло бути, що якісь справи він залагоджував і вночі. Наприклад, з тими клієнтами, що приїздили з провінції і в Стокгольмі тільки ночували, а тому й…
Вона наче не знала, що їй казати далі, і, піднявши порожню чарку, почала крутити її в руках.
Гунвальд Ларсон щось записував. Мартін Бек випростав одну ногу й заходився розтирати коліно.
— У вас є діти, пані Ассарсон? — запитав він.
Пані Ассарсон поставила чарку перед швагром, щоб той налив їй, але він, не дивлячись на невістку, відставив чарку геть. Вона блимнула на нього, насилу підвелася і струсила з сукні попіл.
— Ні, комісаре Пек, нема. На жаль, мій чоловік не міг подарувати мені дитину.
Хвилину вона невидющим поглядом дивилася кудись повз Мартіна Бека. Потім кілька разів поволі кліпнула очима й перевела погляд на нього:
— Ваші батьки американці, комісаре Пек? — спитала вона.
— Ні, — відповів він.
Гунвальд Ларсон і далі писав. Мартін Бек витягнув шию і зазирнув у його папірець. Він весь був помальований верблюдами.
— Вибачте, комісаре Пек і Ларсон, але я мушу йти, — сказала пані Ассарсон і непевним кроком рушила до дверей. — Отже, до побачення, мені було дуже приємно. — Вона заточилася й зачинила за собою двері.
Гунвальд Ларсон сховав ручку й папірець з верблюдами і виборсався з крісла.
— З ким він спав? — запитав він, не дивлячись на Ассарсона.
Той злякано глянув на зачинені двері й відповів:
— З Єйнар Ульсон, секретаркою з нашої контори.
XVII
Не можна було сказати нічого втішного про ту неприємну середу.
Як вони й сподівалися, вечірні газети викопали історію зі Шверіном і подали її у великих репортажах, нашпигувавши їх різними подробицями й саркастичними зауваженнями на адресу поліції.
«Слідство вже застрягло на місці. Поліція проґавила єдиного важливого свідка. Поліція брехала пресі й громадськості просто у вічі».
«Якщо преса і Великий Детектив Громадськість не матимуть точної інформації, як поліція може сподіватися від них допомоги?»
Газети забули тільки згадати, що Шверін помер, — мабуть, тому, що дуже поспішали.
На лихо, це масове вбивство, крім усього, збіглося із запланованим кілька тижнів перед тим наскоком на кіоски й тютюнові крамнички з метою вилучення порнографічної літератури, яка ображала моральність громадян.
Одна газета на першій сторінці ласкаво повідомляла, що психічнохворий убивця в нападі шалу гасає по місту, свіжий слід холоне й стирається, жах паралізує громадськість, а тим часом армія духовних послідовників Паулюса Бергстрема, щоб підігріти пристрасті, гупає чобітьми по місту, вишукує порнографічні листівки і, чухаючи потилицю, намагається збагнути плутану інструкцію міністерства юстиції, що слід вважати образою моральності, а що ні.
Кольберг прийшов на Кунгсгатан близько четвертої години після обіду. На чубі й на бровах у нього понамерзали шматочки льоду. Він з понурим виразом кинув на стіл паку газет.
— Коли б ми мали стільки інформаторів, скільки писак, нам не довелося б і пальцем ворухнути, — сказав він.
— Це все питання коштів, — мовив Меландер.
— Знаю. Але чи вони б допомогли?
— Ні, — сказав Меландер. — Не така це проста справа.
Він витрусив люльку і знов заглибився в свої папери.
— Ти вже розмовляв з психологами? — кисло спитав Кольберг.
— Так. Рапорт передруковують, — відповів Меландер, не підводячи голови.
В головному штабі слідчої групи з'явилася нова людина. Прибула третина обіцяного підсилення, Монсон із Мальме.
Монсон був майже такий на зріст, як Гунвальд Ларсон, але не такий грізний на вигляд. Він цілу ніч їхав із Сконе своєю машиною. І не тому, що хотів отримати мізерне відшкодування по сорок шість ере за кілометр, — просто, він цілком слушно вважав, що добре буде мати під рукою машину з номерами іншого міста.
Тепер він стояв біля вікна, дивився надвір і жував зубочистку.
— Для мене нема якоїсь роботи? — запитав він.
— Є. Ми кількох людей не встигли допитати. Ось, наприклад, пані Еспер Чельстрем. Удова одного з убитих.
— Ремісника Югана Чельстрема.