Коли Меландер скінчив читати, в кімнаті знов запала тиша. Мартін Бек дивився у вікно. Кольберг сидів на столі Гунвальда Ларсона і з'єднував його скріплювачки в довгий ланцюжок. Гунвальд Ларсон сердито відняв у нього коробку.
Зайшов Монсон зі своєю зубочисткою в кутику рота. Мартін Бек підвівся, підійшов до Меландера й забрав у нього зелений зшиток.
— Я візьму його до себе й спокійно прочитаю, — сказав він.
Він рушив до дверей, але Монсон спинив його, витяг з рота зубочистку й запитав:
— Що тепер мені робити?
— Не знаю. Спитай Кольберга, — відповів Мартін Бек і вийшов.
— Піди поговори з господинею того араба, — сказав Кольберг.
Він написав на клаптику паперу прізвище й адресу і простяг його Монсонові.
Монсон згаяв добрих півгодини, щоб у вуличній тісняві добратися до Норра Сташунсгатан. Коли він поставив машину на стоянці проти будинку номер сорок вісім, було вже кілька хвилин на п'яту й почало смеркати.
В будинку було двоє мешканців з прізвищем Карлсон, проте Монсон швидко збагнув, яка саме квартира йому потрібна.
На її дверях красувалося вісім карток — дві друковані, а решта написані не однією рукою, і всі з чужоземними прізвищами. Прізвища Мухамеда Буссі серед них не було.
Монсон подзвонив, і йому відчинив чоловік з чорними вусиками, в пожмаканих штанях і білій спідній сорочці.
— Можна бачити пані Карлсон? — запитав Монсон. Чоловік усміхнувся, блиснувши білими, як сніг, зубами, і розвів руки.
— Пані Карлсон не дома, — сказав він каліченою шведською мовою. — Скоро прийде.
— Тоді я почекаю, — мовив Монсон і зайшов у коридор. Він розстебнув плаща, глянув на усміхненого чоловіка й спитав: — Ви знали Мухамеда Буссі, який тут мешкав?
Усмішка на чоловіковому обличчі відразу згасла.
— Так, знав. То пекельна історія. Страхітлива. Він був мій приятель, той Мухамед.
— Ви також араб?
— Ні, турок. А ви чужинець?
— Ні, — відповів Монсон. — Я швед.
— Ага. Мені здалося, ви трохи затинаєтесь, — сказав турок.
Монсон суворо глянув на нього і сказав:
— Я з поліції. Хочу поглянути на вашу квартиру, якщо можна. Є ще хтось удома?
— Нема, тільки я. Я маю звільнення від лікаря.
Монсон озирнувся довкола. Передпокій був довгий і темний. У ньому стояли тільки столик, плетене крісло й металева вішалка. На столику лежало кілька газет і листів з чужоземними марками. Крім вхідних, тут було ще п'ятеро дверей, з них одні подвійні і двоє малих, мабуть до туалету й до комірчини.
Монсон рушив до подвійних дверей і відчинив одну половину.
— Там кімната пані Карлсон, — злякано сказав чоловік. — Туди входити заборонено.
Та Монсон таки заглянув до захаращеної меблями кімнати, яка, певне, правила господині і за спальню, і за вітальню..
Сусідні двері вели до обладнаної по-сучасному кухні.
— До кухні не можна заходити, — сказав позад Монсона турок.
— Скільки тут кімнат? — запитав Монсон.
— Кімната пані Карлсон, кухня і наша, — відповів турок. — І туалет, і комірчина.
— Отже, дві кімнати й кухня, — сказав Монсон сам до себе.
— Заглянете в нашу кімнату? — спитав турок, притримуючи двері.
Кімната мала приблизно п'ять метрів на сім. На двох вікнах, що виходили на вулицю, висіли старі, вилинялі гардини. Вздовж стін стояли різного типу ліжка, а поміж вікнами — невеличка канапа, присунута узголів'ям до стіни.
Монсон нарахував шестеро ліжок. Троє з них були не-заслані. Всюди валялося взуття, одяг, книжки й газети. Посеред кімнати стояв круглий, пофарбований у білий колір стіл, оточений п'ятьма різними за формою стільцями. Умеблювання доповнювала висока шафа з паленого дерева, яка стояла біля одного з вікон.
— Вас тут живе шестеро? — спитав Монсон.
— Ні, восьмеро, — відповів турок.
Він підійшов до ліжка під дверима й ледь витяг з-під нього ще одне, нижнє, водночас показуючи на друге таке ліжко.
— Тут таких, що засовуються, двоє, — додав він. — Мухамед спав он там.
— А хто решта ваших товаришів? — запитав Монсон. — Теж турки?
— Ні, нас турків троє, двоє — араби, двоє — іспанці, один — фіни, а новий, що вселився замість Мухамеда, — грек.
Турок швидко перетнув кімнату й шпурнув подушку на одне з ліжок. Поки подушка падала, Монсон. устиг помітити розгорнутий порнографічний журнал.