— Я вирішив з'ясувати, скільки ті панове та їхня фірма платили останніми роками податку.
— І що?
— Приблизно третину того, що мусимо викладати я чи ти. А коли я згадую, який вигляд має квартира вдови Ассарсона, то…
— То що?
— То мені страшенно кортить наслати на них ревізію.
— А чим ти будеш мотивувати своє бажання?
— Не знаю.
Мартін Бек здвигнув плечима. Гунвальд Ларсон рушив до дверей, але на порозі спинився і сказав:
— Той Ассарсон був добрий лис. І його братик, напевне, не кращий.
Відразу по тому в дверях з'явився Кольберг. Він був якийсь стомлений, очі в нього почервоніли.
— Що ти тепер робиш? — запитав Мартін Бек.
— Оце сидів і слухав записи Стенстремових розмов із Біргерсоном. З тим, що вбив свою дружину. Цілу ніч слухав.
— І що?
— Нічого. Абсолютно нічого. Коли я чогось не пропустив.
— Завжди можна щось пропустити.
— Дуже втішне зауваження, — мовив Кольберг і зачинив двері.
Мартін Бек поклав лікті на стіл і підпер руками голову.
Була вже п'ятниця, восьме грудня. Минуло двадцять п'ять діб, а слідство стояло на місці. Навіть були певні ознаки, що воно розсипалося. Кожен міцно чіплявся за свою соломинку.
Меландер згадував, де й коли він чув прізвище Нільс Ерік Єрансон.
Гунвальд Ларсон міркував, як брати Ассарсони заробляли гроші.
Кольберга цікавило, як психічно ненормальний убивця своєї дружини Біргерсон міг подіяти на Стенстрема.
Нордін пробував знайти якийсь зв'язок між Єрансоном, убивством в автобусі і гаражем у Гегерстені.
Ек так поглибив свої технічні знання про червоний двоповерховий автобус, що практично з ним можна було говорити тільки про циркуляцію струму й положення змивачів на вікнах.
Монсон перейняв непевну теорію Гунвальда Ларсона, що Мухамед Буссі мав грати основну роль у тій справі, тому що був алжірцем, і систематично допитував цілу арабську колонію в Стокгольмі.
Сам Мартін Бек міркував тільки про Стенстрема — що він робив в автобусі, чи, бува, не стежив за кимось і чи не той, за ким він стежив, застрілив його. Цей шлях не здавався переконливим. Бо ж як досвідчений поліцейський міг допустити, щоб його застрілив той, за ким він стежив? Та ще й в автобусі?
Ренн не міг відірватися від думки про те, що сказав Шверін у лікарні за кілька секунд до смерті.
Саме цієї п'ятниці після обіду він розмовляв з експертом із Шведського радіо, який спробував проаналізувати запис на стрічці. Він згаяв на це багато часу, але, видно, мав якісь наслідки.
— Дуже скупий матеріал для аналізу, — сказав він. — А проте я зробив певні висновки. Хочете почути їх?
— Так, — відповів Ренн.
Він переклав трубку в ліву руку і присунув до себе записник.
— Ви самі норландець, правда ж?
— Так.
— А втім, вас цікавлять не питання, а відповіді. Найперше я спробував вилучити зі стрічки всі побічні звуки, шум і таке інше.
Ренн чекав, приготувавшись записувати.
— Щодо відповіді на перше запитання, про те, хто стріляв, то тут вирізняються п'ять приголосних: «д», «н», «р», «к» і «с».
— Так, — мовив Ренн.
— При докладнішому аналізі чути певні голосні й дифтонги після приголосних. Наприклад, «о» чи «и» між «д» і «н».
— «Донркс», — сказав Ренн.
— Атож, для невправного вуха відповідь звучить десь так, — мовив експерт. — Далі, після «к» перед «с» нібито чути ледь помітний дифтонг «ай».
— «Донркайс»? — запитав Ренн.
— Щось схоже, хоч «ай» не дуже чітке. — Експерт на мить замовк, а потім задумливо додав: — Той чоловік був у дуже тяжкому стані, так?
— Так.
— І, мабуть, відчував страшний біль?
— Можливо, — відповів Ренн.
— Ну, то можна пояснити, чому він сказав «ай», — з полегкістю мовив експерт.
Ренн кивнув головою. Він то записував, то чухав ручкою кінчик носа і слухав.
— Тепер я майже певний, що ці звуки утворюють ціле речення, а не одне слово.
— І як звучить те речення? — запитав Ренн націлившись ручкою, щоб писати далі.
— Важко сказати. Справді, важко. Наприклад: «Дегенерат, ай, якийсь» абощо.
— «Дегенерат, ай, якийсь»? — здивувався Ренн.
— Це, звичайно, тільки припущення. Ну, а щодо другої відповіді…
— «Якалсон»?
— Вам здається, що воно звучить так? Цікаво? А в мене склалося інше враження. Я вчув двоє слів, перше — «Як», а друге — «Альсон».
— І що це означає?
— Ну, можна припустити, що друге слово означає якесь прізвище, Альсон або, ще ймовірніше, Ольсон.
— «Як Альсон» чи «Як Ольсон»?
— Саме так. Ви теж вимовляєте «л» твердо. Може, він розмовляв тією самою говіркою. — Експерт знов трохи помовчав, а тоді додав: — Навряд, щоб хтось звався «Як Альсон» чи «Як Ольсон», правда ж?