Метрдотель задумався.
— Дізнайтеся, — зажадала Даяна. — Я поспішаю.
Метрдотель схилив голову. Даяна бувала тут безліч разів, з різними супутниками. Раніше вона ніколи не зверталася до нього з проханнями.
Метрдотель поспіхом обшукував поглядом зал.
— Сідайте, — запропонував він.
— Не варто. Краще покваптеся.
Метрдотель перетнув залу й щось прошепотів чоловікові за одним зі столиків. Незабаром він повернувся з адресою, це була квартира на 49-й вулиці.
У машині Даяна подивилася на наручний годинник: наближалася північ, дуже вдалий час. Її заворожувало очікування відчайдушних, небезпечних пригод, усе, що оточувало — мерехтливі вивіски, блискавично швидкі таксі, зірки у вишині — дихало романтикою. Либонь, з численних перехожих, лиш вона заслужила на те, щоб пережити авантюру цієї ночі — першу з часів війни.
Різко звернувши на 49-ту Східну вулицю, вона почала розглядати будинки по обидва боки. Ось той, що треба: з вивіскою «Елксон», широким порталом, звідки непривітно струменіло жовте світло. У вестибюлі чорношкірий юнак-ліфтер запитав її ім’я.
— Скажіть, що має забрати пакет із кіностудії.
Ліфтер з шумом включив панель виклику.
— Міс Рассел? Тут прийшла леді, каже, щоб ви забрали пакет з кіностудії.
Пауза.
— Он як… Гаразд, — він обернувся до Даяни. — Вона не очікувала на пакет, але віднести можна, — оглянувши її, ліфтер раптом спохмурнів. — Так у вас і немає пакета.
Нічого не відповівши, Даяна увійшла в кабіну, ліфтер ступив за нею та з черепашачою неквапливістю зачинив двері…
— Перші двері направо.
Даяна почекала, поки ліфт став спускатися, потім постукала. Її пальці міцно обхопили пістолет у кишені блейзера.
Стрімкі кроки, сміх; двері відчинилися, і Даяна рішуче увійшла.
Квартирка була маленька: спальня, ванна, кухня в рожевих і білих тонах, просочені ароматами тижневого приготування страв. Двері відчинила сама Елейн Рассел. Одягнена по-вечірньому, через руку перекинута смарагдова елегантна накидка. Чарлі Еббот лежав в єдиному м’якому кріслі й пив коктейль.
— Що в біса таке? — скрикнула Елейн.
Різким рухом Даяна зачинила за собою двері; Елейн, роззявивши рот, відступила.
— Доброго вечора, — холодно привіталася Даяна. Тут у неї в голові спливла фраза з забутого бульварного роману. — Сподіваюся, я вам не завадила.
— Що вам потрібно? Як тільки вистачило нахабства сюди заявитися?
Чарлі, проковтнувши язика, зі стуком поставив склянку на підлокітник крісла. Дівчата, не змигнувши оком, дивилися вовком одна на одну.
— Вибачте, — неспішно вимовила Даяна, — але, схоже, ви викрали мого кавалера.
— А я ж бо думала, що ви вдаєте з себе леді! — закипаючи, стрепенулася Елейн. — З якого дива ви вриваєтеся до мене, не спитавши й дозволу?
— Я у справі. Прийшла за Чарлі Ебботом.
Елейн задихнулася від обурення.
— Та ти з глузду з’їхала!
— Навпаки, голова в мене працює, як ніколи в житті. Я прийшла за тим, що мені належить.
Чарлі невиразно скрикнув, але жінки одночасно махнули, щоб він замовк.
— Добре, — закричала Елейн, — владнаємо цю справу негайно.
— Я сама її владнаю, — відрізала Даяна. — З’ясовувати тут немає чого, та й сперечатися марно. Коли б не така ситуація, мені б вас навіть трохи шкода було, та зараз ви стали на моєму шляху. Що між вами двома? Він заприсягнув, що одружиться з вами?
— Тобі зась до цього!
— Відповідай, бо буде гірше, — попередила Даяна.
— З якого дива?
Раптом Даяна ступила вперед, розмахнулася й своєю витонченою, втім, мускулистою рукою дала Елейн міцного ляпаса.
Елейн подріботіла до стіни. Чарлі, скрикнувши, кинувся вперед, але помітив, що з маленької рішучої долоні Даяни на нього глядить дуло револьвера.
— Допоможіть! — заволала Елейн. — Вона мені щелепу зламала.
— Замовкни! — голос Даяни нагадував сталь. — Нічого з тобою не трапилося. Просто ти ганчірка й пестійка. Спробуй бовкнути хоч слово — і начиню тебе оловом, не сумнівайся. Сідай, я сказала! Сідайте обоє. Сидіти!
Елейн швидко сіла; з-під рум’ян на її обличчі проступила блідість. Трохи пом’явшись, Чарлі теж повернувся в крісло.
— Гаразд, — продовжила Даяна, направляючи дуло то на одного, то на іншого. — Схоже, тепер ви зрозуміли, що я прийшла не в хованки з вами гратися. Перш за все запам’ятайте ось що. Поки я тут, про свої права забуваємо. Або я отримаю те, за чим прийшла, або пристрелю обох. Я запитала, чи поклявся він з тобою одружитися.
— Так, — похмуро озвалася Елейн.
Дуло націлилося на Чарлі.
— Це правда?
Облизавши губи, він кивнув.