Вони поверталися в готель мовчки. Увійшовши в ліфт, Хеллі раптово зміряла Коркорана рішучим поглядом.
— Будь ласка, вдягніть сьогодні костюм. Хочу піти кудись та потанцювати — і, прошу, пришліть квіти.
Коркоран задумався, чи така форма диверсії входила до програми містера Бушмілла — особливо дивною вважав він цю ідею, бо, виходило, що Хеллі, либонь, практично заручилася з містером Носбі, який мав приєднатися до них в Амстердамі.
Охоплений сумнівами, він рушив до квіткової крамниці й почав придивлятися до цін. Втім, фібула з трьох орхідей коштувала ледь не двадцять чотири долари, а таке марнотратство він не бажав вносити в книжечку. Неохоче він обрав духмяну бутоньєрку, але зрадів, оцінивши її о сьомій вечора на міс Бушмілл, яка виходила з ліфта у квітково-рожевій сукні.
Коркоран був приголомшений і чимало схвильований її красою — ще ніколи юнак не бачив її у вечірньому образі. Дрібні риси личка пританцьовували в захопленому передчутті; Коркоран вирішив, що містер Бушмілл все-таки б схвалив покупку орхідей.
— Дякую за прекрасну бутоньєрку! — вигукнула вона. — Куди ми підемо?
— Тут у готелі оркестр доволі хороший.
Її обличчя ледь помітно витягнулося.
— Ну гаразд, почнемо звідси...
Вони спустилися в напівпорожній зал, де, знуджені в літній млосності, розпорошені сяк-так, вечеряли групки відпочивальників. Коли залунала музика, лише декотрі американці звелися з-за столу й вийшли на пусте риштовання. Хеллі з Коркораном розпочали танці. Юнка зчудувалася його майстерністю — з подібною грацією мали б вигинатися всі високі й стрункі чоловіки; він вів її так делікатно, мовби перед очима кількох сотень глядачів обертав у руках яскравий барвистий букет чи клаптик дорогоцінної тканини.
Та коли музика стихла, Хеллі зрозуміла, що спостерігачів і двадцять не назбиралося: навіть маленькі групки відпочивальників почали мляво розходитися після вечері.
— Може, поїхати нам у якесь веселіше місце? — запропонувала Хеллі.
Коркоран насупився.
— А тут хіба сумно? — стривожено запитав він. — Я за золоту середину.
— От, справді! Туди й подамося!
— Я не про ресторан, а про принцип, якого намагаюся дотримуватися. Не думаю, що ваш батько оцінив би…
Щоки Хеллі спалахнули зі злості.
— Чом би вам не стати хоч трохи людиною? Коли батько сказав, що ви народилися в «Гриль-барі», я подумала, що ви тямите у веселощах.
Він не знав, що й сказати. Та, зрештою, яке право має така яскрава й розкішна дівчина бути приреченою на танці в порожньому готелі й автобусні екскурсії під дощем?
— І це — ваша ідея бунту? — вела вона далі. — Ви колись взагалі думаєте про щось інше, окрім історії та пам’ятників? Ви хоч якось розважаєтеся?
— Раніше розважався — та ще і як.
— Що?
— Насправді, колись я був майстром у мистецтві витрачання грошей на вітер.
— Витрачання грошей! — спалахнула вона. — На це?
Вона відшпилила бутоньєрку з ліфа й метнула її на столик.
— Оплатіть рахунок, якщо ваша ласка. Я іду спати.
— Гаразд, — раптом мовив Коркоран. — Маю намір влаштувати вам розваги.
— Як? — скривилася вона в крижаній усмішці. — Поведете мене в кіно?
— Міс Бушмілл, — рішуче почав Коркоран, — свого часу я затівав такі розваги, які вашій убогій провінцій фантазії попри всі зусилля й потуги навіть не насняться. Від Нью-Йорка до Константинополя — де тільки не влаштовував раути; індійські раджі плакали від заздрості, спостерігаючи мої витівки. Оперні примадонни розривали десятитисячні контракти, щоб виступити на найскромнішому з моїх обідів. Коли ви ще у своєму Огайо ляльками гралися, я влаштував для гостей таку розбишацьку подорож на лайнері, що довелося потопити судно, аби люди згадали про дім.
— Я не вірю. Я… — видихнула Хеллі.
— Вам нудно, — перервав він. — Гаразд, я зроблю все, що на що спроможний. Те, у чому я експерт. З завтрашнього дня й до прибуття в Амстердам ви переживете незабутні хвилини життя.
Коркоран діяв рішуче. Того ж вечора, відвівши Хеллі в номер, він побував у декількох місцях — власне, клопоти його не припинялися до одинадцятої ранку. Об одинадцятій він кілька разів постукав у двері місіс та міс Бушмілл.
— Вам призначений ланч у Брюссельському заміському клубі, — звернувся він безпосередньо до Хеллі, — з князем Абрізіні, графинею Перімон і британським аташе-майором сером Рейнольдсом Фіцх’ю. Через пів години до дверей готелю прибуде ландо «боллс-феррарі».