Пролунали крики тривоги, всі кинулися до краю причалу, і тут голова юнака визирнула над водою. Він плавав з легкістю, і, переконавшись в цьому, юна панна, яка, очевидно, і стала винуватицею нещасного випадку, схилилася над краєм пірсу й склала долоні рупором.
— Я буду о пів на п’яту! — викрикнула вона.
Вона весело махнула рукою (джентльмен, занурений у вир, не міг відповісти), поправила свій монокль, кинула зарозумілий погляд на натовп, що зібрався на видовище, і неспішно пішла.
П’ять собак, три покоївки та французька сирітка розташувалися в найрозкішніших апартаментах «Рітца». Рагс ліниво розчинилася в парній, духмяній від трав, ванні, в якій продрімала ледь не годину. Після закінчення процедури прийняла ділові візити масажистки, манікюрниці й, врешті, перукаря-француза, який відновив її відрослі пасма каторжанина. Коли о четвертій прибув Джон М. Чеснат, то застав у холі ледь не міріади юристів й банкірів — розпорядників довірчого фонду «Мартін-Джонс». Вони очікували на зустріч з о пів на другу й тепер перебували в стані жахливої напруги.
Одна з покоївок ретельно обдивилася його з ніг до голови, можливо, тому, аби переконатися, чи достатньо він висох, а затим його негайно доправили до мадемуазель. Мадемуазель лежала у своїй спальні, розтягнувшись на шезлонгу серед двох дюжин шовкових подушок, що супроводжували її під час подорожі через Атлантику. Джон увійшов дещо напружено й привітав її офіційним поклоном.
— Виглядаєш краще, — Рагс підвелася з подушок й оглянула його схвальним поглядом. — На обличчі рум’янець з’явився.
Джон холодно подякував за комплімент.
— Варто повторювати таку процедуру щоранку, — без будь-якого зв’язку з попереднім вона додала: — А я завтра повертаюся до Парижа.
Джон Чеснат здивовано відкрив рот.
— Я писала тобі, що, так чи інакше, більше як тиждень в Нью-Йорку не пробуду.
— Але, Рагс...
— Та й навіщо? Хіба в Нью-Йорку є якийсь статний молодик?
— Але ж, Рагс… дай мені шанс! Залишися, скажімо, на днів десять й пізнаєш мене набагато краще!
— Пізнати! — її тон підказував те, що юнак для неї, мов затерті сторінки книги. — Мені б чоловіка, який здатен на галантний жест.
— Хочеш сказати, мені слід висловлювати свої почуття виключно пантомімою?
Рагс роздратовано фиркнула.
— Я хочу сказати, що в тебе немає уяви, — терпляче пояснила вона. — В американців взагалі відсутня уява. Єдине велике місто, де культурна жінка може дихати, це Париж.
— Значить, я тобі тепер зовсім байдужий?
— Якби був, я б не стала перетинати Атлантику, щоб з тобою побачитися. Але варто було мені побачити на борту американців, і я зрозуміла, що не вийду заміж за жодного з них. Я б тебе ненавиділа, Джоне, і з нудьги не знайшла б нічого кращого, як розбити тобі серце.
Рагс закрутилася й почала зариватися в подушки; незабаром вона пірнула в них ледь не повністю.
— Монокль загубила, — пояснила вона.
Після невдалих пошуків у шовковистих глибинах вона виявила свою лорнетку: та звисала з шиї на спину.
— Мені хочеться закохатися, — продовжила Рагс, вставляючи монокль у своє дитяче око. — Минулої весни в Сорренто я ледь не втекла з індійським раджею, та йому б шкіру на півтони світлішу, ба більше, вже до болю не подобалася мені одна з його дружин.
— Що за нісенітниці ти провадиш? — Джон сховав обличчя в долонях.
— Ну, я все ж за нього не вийшла. Тим часом йому було що запропонувати. Як-не-як, а в Британській імперії він був третім серед найбагатших чоловіків. Це вже інша справа… а ти багатій?
— Не такий, як ти.
— Ну ось. Що ж ти можеш мені запропонувати?
— Любов.
— Любов! — Рагс знову зникла в подушках. — Послухай, Джоне. Як на мене, життя — це ряд повабних крамниць, перед кожною стоїть торговець, потирає собі руки й каже: «Будьте моїм постійним клієнтом. Мій універмаг — кращий на світі». Я входжу, при мені гаманець, набитий красою, грошима й молодістю, все мені по кишені. «Чим ви торгуєте?» — питаю я, а він, потираючи руки, відповідає: «Ну, мадемуазель, сьогодні завезли сорт ідеа-а-альної любові». Іноді любові в асортименті й немає, але, почувши, скільки в мене грошей на покупки, він за нею посилає. Що-що, а любов завжди до моїх послуг, причому безкоштовно. У цьому мій єдиний виграш.
Джон Чеснат відчайдушно підвівся й ступив до вікна.
— Тільки не стрибай, — похапцем вигукнула Рагс.
— Гаразд, — він жбурнув сигарету на Медісон-авеню.