Він, мов п’яний, впав у крісло.
— Джоне! Що трапилося?
Замість відповіді Джон потягнувся за пляшкою шампанського, але пальці в нього тремтіли, вино пролилося, навколо келиха утворилося мокре жовте кільце.
— Ти нездоровий?
— Рагс, — ледве вимовив він, — мені кінець.
— Що ти таке плетеш?
— Кажу ж, мені кінець, — його обличчя скривилося в жалюгідній усмішці. — Виписаний ордер на мій арешт, вже годину як.
— Ти щось накоїв? — злякалася Рагс. — Який ще ордер?
Почався наступний номер, світло згасло, Джон раптом впустив голову на столик.
— Та що таке? — допитувалася вона, а побоювання зростало. Вона схилилася вперед: відповідь Джона була ледве чутною. — Вбивство? — вона охолола.
Джон кивнув. Рагс схопила його за обидві руки й струснула — так струшують пальто, щоб воно нормально сиділо. Очі Джона снували по сторонах.
— Це правда? У них є докази?
Джон знову кивнув — розслаблено, як п’яний.
— Тоді тобі потрібно зараз же тікати за кордон! Чуєш, Джоне? Зараз же тікати, поки вони до тебе не дісталися!
Джон кинув на двері погляд, сповнений дикого жаху.
— Всі святі! — вигукнула Рагс. — Що ж ти сидиш склавши руки? — її погляд, відчайдушно блукаючи по залу, раптом зупинився. Рагс втягнула в себе повітря, завагалася і люто зашепотіла Джону на вухо: — Якщо я зумію це влаштувати, поїдеш сьогодні в Канаду?
— Як?
— Я це зроблю — ти тільки візьми себе в руки. Це тобі говорить Рагс, розумієш, Джоне? Сиди тут і не рухайся, поки я не повернуся!
Під прикриттям темряви Рагс перетнула майданчик.
— Бароне Марчбенк, — шепнула вона тихенько, зупинившись за його стільцем.
Він жестом запросив її сісти.
— Чи не знайдеться сьогодні у вас в машині два вільних місця?
Один з помічників тут же обернувся.
— В авто його світлості всі місця зайняті, — кинув він.
— Мені дуже потрібно, — голос Рагс тремтів.
— Що ж, — невпевнено озвався принц, — не знаю.
Лорд Чарльз Есте подивився на принца й похитав головою.
— Я б не рекомендував. Справа ризикована, ми порушуємо розпорядження з батьківщини. Адже ми домовилися, що не створюватимемо складнощів.
Принц насупився.
— Це не ускладнення, — заперечив він.
Есте безпосередньо звернувся до Рагс:
— Чому це так терміново?
Рагс завагалася. Раптово вона спалахнула:
— Втеча нареченого з нареченою!
Принц розсміявся.
— Дуже добре! — вигукнув він. — Вирішено. Есте говорить із позицій службового обов’язку. Але ми його притягнемо на свою сторону. Адже ми ось-ось від’їжджаємо?
Есте глянув на годинник:
— Негайно!
Рагс метнулася назад. Їй хотілося відвести всіх з даху, поки ще темно.
— Поквапся! — вигукнула дівчина прямо у вухо Джона. — Ми перетинаємо кордон — з принцом Уельським. До ранку будете врятовані.
Джон ошелешено глянув на неї. Мадемуазель поспіхом розрахувалася, і, схопивши його за руку, відвела за інший столик, намагаючись не привертати уваги й коротко представила. Принц вшанував його рукостисканням, помічники кивнули, ледь приховуючи незадоволення.
— Нам час іти, — мовив Есте, нетерпляче поглядаючи на годинник.
Компанія вже рушила до дверей, і тут всі скрикнули: через головні двері на майданчик вийшли двоє полісменів і рудоволосий чоловік в цивільному вбранні.
— На вихід, — тихенько прошепотів Есте, підштовхуючи компанію до бічних дверей. — Назрівають якісь неприємності.
Він вилаявся: вихід загородили ще двоє поліціянтів. Вони невпевнено зволікали. Чоловік у цивільному почав ретельно оглядати відвідувачів за столиками.
Есте кинув колючий погляд на Рагс, затим — на Джона, який зіщулився за пальмами.
— Він що, з фінансового відомства? — запитав Есте.
— Ні, — прошепотіла Рагс. — Зараз назріють проблеми. Чом би просто не використати цей вихід?
Принц, всередині якого зріла нетерплячість, всівся за столик.
— Дайте мені знати, панове, коли будете готові йти, — він посміхнувся Рагс. — Подумати тільки, тепер, через ваше гарненьке личко, ми всі можемо потрапити в халепу.
Після цього несподівано включилося світло. Чоловік у цивільному різко розвернувся й вискочив у центр залу.
— Всім залишатися на місцях! — крикнув він. — Ви, там, під пальмами, — сідайте! Є тут в кімнаті Джон М. Чеснат?
Рагс мимоволі скрикнула.
— Гей! — гукнув детектив до полісмена, котрий стояв позаду. — Гляньте он на ту кумедну компанію. Ей, ви, руки вгору!
— Боже, — прошепотів Есте, — треба звідси вибиратися! — він обернувся до принца. — Цього не можна допустити, Теде. Вас не повинні тут бачити. Я з ними розберуся, а ви йдіть вниз, до машини.