Гарнет спробував зібратися з думками, але тут втрутилася місіс Вортон:
— Будь ласка, Чонсі, зробіть щось. Поговоріть з ним. Поговоріть з ними обома. Їй всього-на-всього шістнадцять, і нам просто нестерпно думати про розлучення, яке зіпсує їй життя. Що говоритимуть люди — нам все одно, Чонсі; нас турбує тільки доля Люсі.
— Чом би на рік не відіслати її за кордон?
Вортон похитав головою.
— Це проблеми не вирішить. Якщо між ними є хоча б дещиця розуміння, вони спробують налагодити співжиття.
— Але якщо ви такої поганої думки про нього...
— Люсі зробила свій вибір. Якісь гроші в нього є — їм вистачить. Та ще, здається, у темних справах юнак не був замішаний.
— А він як це сприймає?
Вортон безпорадно розвів руками.
— Провалитися б мені в пекло, коли б знав. Як якусь дурню. Якусь безглузду нісенітницю. Ми з Елсі не розуміли, чому молодята втекли, а тепер не тямимо, чому вони не помиряться. На жаль, батьки в нього померли, — Вортон зробив паузу. — Чонсі, якби ти хоч якось кинув тінь розуміння на…
Перед Гарнетом вимальовувалася не надто приємна перспектива. Якщо він ще й не переступив поріг старості, то вже заніс над ним ногу. Залишалося тільки влаштуватися зручніше біля каміна, звідки молоде покоління бачилося з немислимо далекої відстані, мов з перевернутого телескопа.
— О, ну звісно, — мов з туману почувся йому власний голос.
Як важко повернутися спогадами в юність. З того часу міріади упереджень та умовностей, покрасувавшись на подіумі моди, згинули безславно, супроводжувані обуреними та презирливими криками. З цими дітьми навіть поговорити буде складно. Як пустопорожньо та безглуздо звучатимуть банальності, які надумає їм піднести. А яким тяжким стане для нього їхній егоїзм, як втомить їхня вузьколоба упевненість в усталених правилах, сфабрикованих не раніше, ніж вчора.
Він раптом повернувся до реальності. Вортон з жінкою кудись ділися, а в кімнату навшпиньках увійшла струнка, темноволоса дівчина, тіло якої ще ледь-ледь випромінювало дитячі ознаки.
На мить вона пильно зиркнула на нього своїми дещо стривоженими, карими очима; відтак вмостилася на твердому кріслі поруч.
— Я Люсі, — представилася вона. — Мені сказали, що ви хочете зі мною поговорити.
В очікуванні відповіді дівчина замовкла. Гарнет розумів, що повинен щось сказати, але підібрати відповідні слова йому ніяк не вдавалося.
— Востаннє з вами бачилися, коли вам було десять, — неспокійним голосом почав він.
— Так, — ввічливо погодилася Люсі, ледве всміхнувшись.
Знову настала пауза.
Йому треба сказати щось суттєве, допоки її миттєва увага зовсім не вислизнула в далечінь.
— Шкода, що ви погиркалися з Ллуеліном, — випалив він. — Такі сварки — безглузді. Знаєш, мені дуже подобається Ллуелін.
— Він вас сюди прислав?
Гарнет заперечно похитав головою.
— Ви закохані в нього?
— Тепер ні.
— А він закоханий?
— Судячи з його слів — так, але я думаю, що вже ні.
— Ви шкодуєте, що вийшли за нього?
— Ніколи не шкодую за тим, що вже зроблено.
— Зрозуміло.
Люсі чекала, що Гарнет скаже далі.
— Ваш батько повідомив мені, що ви розлучилися безповоротно.
— Так, це так.
— Можна дізнатися чому?
— Ми просто не вжилися разом, — простодушно пояснила Люсі. — Я вирішила, що він жахливий егоїст, а він був такої ж думки про мене. Ми воювали безперервно, ледь не з першого дня.
— Він вас вдарив?
— Ох, і ви за своє? — Люсі, очевидно, вважала це за дрібницю, не вартої уваги.
— Що ви маєте на увазі, коли говорите, що він «егоїст»?
— Просто егоїзм, — по-дитячому зізналася вона. — Найбільш егоїстичні вчинки за все моє життя. Такого я ще не зустрічала.
— У чому проявлявся його егоїзм? — не відступав Гарнет.
— У всьому. Він був таким скупим, Господи! — її очі налилися вдумливим сумом. — Ненавиджу скупердяїв! Особливо коли ті над кожною копійкою трусяться, — презирливо пояснювала Люсі. — Потім наступає стадія злості та прокльонів, за якими слідують повтори, що він мене покине, якщо я не робитиму того, чого йому заманеться. Боже святий! — додала вона надто серйозно.
— Як так сталося, що він вас вдарив?
— Ох, це трапилося випадково. Це я на нього замахнулася — не пам’ятаю вже за що, він спробував мене утримати, і я стукнулася об дистилятор.