— Слухай, у мене до тебе прохання, — звернувся Станіслав.
— Заздалегідь обіцяю його виконати.
— Тут залишається Ліда. Залишається невідомо на скільки, бо Саклатвала, здається, викликає до себе половину співробітників лабораторії металів. Ти житимеш у готелі по сусідству. Так ось два доручення. Регулярно пиши мені про неї, бо похоже, ніби хвороба її почала прогресувати. Друге — активно втручайся, коли помітиш, що вона багато працює. їй перевтомлюватися не можна.
— Охоче беру на себе ці обов’язки. Правда, будуть дні, коли я виїжджатиму… Але я постараюсь ненадовго.
— Куди ти збираєшся?
— На Забайкалля, хочу оглянути найглибшу шахту.
— Дев’ятсот двадцять п’яту? Так Ліда теж там буде. В тому місці під землею якийсь завод будуватимуть, бо там знайшли величезну кількість сировини для нового сплава.
— От і гаразд.
Ми вже проїхали півдороги до аеродрому, і я поспішив звернутися до Шелемехи з новим запитанням:
— Станіславе, я хотів би знати твою думку про Ярослава Макаренка.
— Чому це тебе цікавить? — спитав льотчик, допитливо глянувши на мене.
— Бачиш, перед від’їздом за кордон я дуже шанував його. За кордоном і тут я почув багато негативного про Макаренка. Майже ніхто не говорить про нього добре. І… здається, цих розмов стає все більше й більше.
— А ти коли почуєш такі розмови, то обривай їх, щоб нікому не було охоти на цю тему говорити, — різко відповів Станіслав.
— Пробач, ти хочеш те саме зробити?
Станіслав крутнув носом, подивився на стелю машини, а потім відповів рівнішим тоном:
— Коли послухаєш інженерів, а тим більше не інженерів, що хворіють на заздрощі, то виходить, що Ярослав Макаренко — справжній злочинець. Ну, а коли послухаєш самого Ярослава або Саклатвалу, то будеш протилежної думки. Я сам, на жаль, не інженер і, крім того, не мастак сперечатися.
Він помовчаз. На докладну розмову вже не було часу, бо під’їздили до аеропорту.
— А щодо пліток про ресторан в Москві… ти, мабуть, чув… — пильно дивлячись на мене, сказав Станіслав.
Я підтверджуючи кивнув головою.
— Так це дурниці. Всі мають право бувати в ресторанах, а Макаренко, бач, мусить жити аскетом. Спеціально для їхньої радості. Одного разу в Москві я сам затяг його до ресторану. Заздрощі — велика сила, але з’їсти Макаренка їм не вдасться. Так і знай.
Машина зупинилась. Біля дверцят нашого авто стояли Ніна Володимирівна і Ліда. За двадцять хвилин наші мандрівники вже сиділи у літаку, а пілот востаннє перевіряв мотор.
— Будете їхати в Москву, — кричала на прощання Ніна Володимирівна, — захопіть омулів і харіусів. Без риби до нас не з’являйтесь.
— Жду! — гукнув Станіслав, пересилюючи рокіт мотора.
Він намагався ще щось прокричати, але пілот дав газ, і гуркіт покрив усі звуки. Літак рушив з місця, покотивши на старт.
Через півтори-дві хвилини машина знялася в повітря і, швидко набираючи висоту, запалала на сонці своїми блискучими частинами. Ми стежили, як вона підіймалась все вище і вище і, нарешті, взяла курс на захід, зникаючи в синіх просторах літнього дня.
Я взяв Ліду під руку, і ми повільно пішли до автомобіля.
— Вам у готель? — спитала дівчина.
— Так. А вам?
— В управління.
— Станіслав доручив мені доглядати за вами.
— Дякую. Але це може призвести до того, що я вас уникатиму. Досить з мене такої няньки, як сам Станіслав. А незабаром ще одна тут з’явиться.
— Хто?
— Юрко збирається приїхати.
Я хотів спитати її про Ярослава, але після згадки про Барабаша не наважився цього зробити. Та вона сама почала розмову про Макаренка.
— Ви не знаєте, коли повертається Ярослав?
— Ні. Останню добу я провів із Самборським на його будівництві. Тепер заїду разом з вами в управління і там довідаємося.
— Ви знаєте, що днями я залишаю Іркутськ?
— Чув… теж від Станіслава. Виявляється, ви їдете туди, куди я дістав запрошення від людини, що мріє про знайомство з вами.
Цим Ліда одразу зацікавилася.
— На дев’ятсот двадцять п’ятій шахті? Хто такий?
— Там працює один палеонтолог. Збирає кісточки різних плезіозаврів та ігуанодонів.
— Сам схожий на мастодонта, — засміялась Ліда.
— Ні, навпаки, елегантний молодий чоловік. У всякому разі молодший за мене.
— Так чому цей могилокопатель мріє про знайомство зі мною? Невже є якась схожість між мною і, скажімо, ігуанодоном.