— Так чинять батьки, — зазначив він. — Хоча ви можете не знати про це. Мені казали, твій батько був алкашем, — він посміхнувся до Ерін Морґан, спостерігаючи, як вона здригнулася від такого удару. — Характер, мені казали, у нього був ще той.
Він сказав, що домовився зустрітися з Нел Ебботт пізно ввечері, щоб говорити про ті звинувачення.
— І вона пішла зустріти вас на скелі? — спитала сержант Морґан недовірливо.
Патрік посміхнувся:
— Ви ніколи її не бачили. Ви не маєте ні найменшого уявлення про ступінь її марнославства, її зарозумілості. Усе, що я повинен був зробити — це запропонувати їй, що я геть чисто розповім їй, що сталося між мною і Лорен. Я сказав, що покажу їй, як розгорталися страшні події тієї ночі, прямо там, на місці. Я сказав їй, що то історія, яка ніколи не розповідалася раніше, що вона буде першою, хто її почує. Потім, коли я зустрів її там, усе було легко. Вона випила, тож не дуже міцно трималася на ногах.
— А браслет?
Патрік засовався у своєму кріслі й змусив себе дивитися сержанту Морґан просто в очі.
— Було трохи боротьби, і я схопив її за руку, коли вона намагалася вирватися від мене. Її браслет упав з її зап’ястя.
— Ви зірвали його — це те, що ви сказали мені раніше, чи не так? — Вона подивилася у свої записи. — Ви «зірвали його з зап’ястя цієї шльондри?»
Патрік кивнув.
— Так. Я був злий, визнаю. Я був злий на те, що вона робить з моїм сином, загрожуючи його шлюбу. Вона спокусила його. Навіть найсильніші й високоморальні люді можуть незчутися, як захопляться жінкою, котра пропонує себе в такий спосіб…
— В який саме спосіб?
Патрік стиснув зуби.
— Пропонуючи таку сексуальну вседозволеність, якої він не може знайти у себе вдома. Це сумно, я знаю. Це буває. Я був злий через це. Шлюб мого сина є дуже міцним, — Патрік побачив, як брови сержанта Морґан заходили вгору-вниз, і знову був змушений пересилити себе. — Я був злий через це. Я зірвав браслет з її зап’ястя. Я штовхнув її.
Частина четверта
Вересень
Я думала, що не захочу їхати, але я не можу дивитися на річку щодня, переходити її по дорозі в школу. Я навіть більше не хочу в ній купатися. Та й для того вже надто холодно. Завтра ми збираємося в Лондон, я майже все зібрала.
Будинок здаватимуть в оренду. Я не хотіла цього. Я не хочу, щоб хтось жив у наших кімнатах і заповнював наш простір, але Джулс сказала, що якщо цього не буде — то матимемо самоселів, або щось почне руйнуватися, а ніхто не полагодить, і мені це теж не сподобалося. Тому я погодилася.
Він, як і раніше, буде моїм. Мама залишила його мені, тому, коли мені виповниться вісімнадцять (або двадцять один чи скільки там), він буде моїм за правом. І я тут житиму. Знаю, що житиму. Я повернуся, коли стане не так боляче, і я не бачитиму її всюди, куди дивлюся.
Я побоююся їхати в Лондон, але зараз мені це приємніше, ніж раніше. Джулс (не Джулія) справді дивачка, вона завжди буде трохи йобнута. Але я теж трохи дивна і теж йобнута на всю голову, так що, можливо, ми порозуміємося. Є речі, які мені в ній подобаються. Вона готує і метушиться навколо мене, сварить за куріння, вона змушує мене казати їй, куди йду й коли повернуся. Як у людей мами роблять.
Хай там як, а я — рада, що нас буде тільки двоє, без чоловіка, мабуть, без усяких там бойфрендів чи що, і принаймні там, де я ходитиму в школу, ніхто не буде знати, хто я і взагалі нічого про мене не знатиме. Можна себе переробити, сказала Джулс, що, мені здається, трохи мимо каси, бо що зі мною такого? Але я знаю, що вона мала на увазі. Я постриглася і тепер зовсім інакша, і коли я піду в нову школу в Лондоні, я не буду такою красапєтою, яких ніхто не любить, я буду простою нормальною людиною.
Ліна прийшла попрощатися. Вона обстригла все своє волосся. Вона не така гарна, як раніше — але все одно красива. Я сказав, що мені більше подобалося, коли воно було довше, а вона розсміялася і сказала: відросте. Сказала, що коли знову зустрінемося, буде довше, від чого мені стало краще, тому що принаймні вона вважає, що ми ще побачимося знову, у чому я не був упевнений, адже вона буде в Лондоні, а ми поїдемо в Девон, що не так уже й близько. Але вона сказала, що й не дуже далеко — лише п’ять годин чи що, а за кілька років вона матиме водійські права — і приїде, візьме мене з собою. І подамося шукати пригод на свою голову.