Я думала, що допит скінчено. Я думала, що я виклала свою точку зору, а тут сержант Морґан раптом перескочила на інше, стала питати мене про той день, коли Луїза прийшла до нас щойно після того, як Кейті померла. Я сказала, типу, так, звичайно, я пам’ятаю той день. Це був один із найгірших днів у моєму житті. Мені досі погано від самої згадки про нього.
— Я ніколи нічого подібного не бачила, — сказала я їм, — як те, у якому стані Луїза була того дня.
Вона кивнула, а потім запитала — серйозно так, стурбовано:
— Коли Луїза сказала твоїй матері, що вона не заспокоїться, доки не побачить, коли Нел поплатиться, як ви сприйняли це? Що, як ти думаєш, вона мала на увазі?
Отоді вже я не витримала.
— Та нічого вона, блядь, не мала на увазі — ви що, здуріли?!
— Ліно! — сердито подивися на мене Шон. — Добирай вирази, будь ласка.
— Ну, вибачте, будь ласка, але ради Бога! У Луїзи тоді щойно дочка померла, вона навіть сама не знала, що каже. Вона з глузду з’їхала.
Я вже збиралася йти, але Шон попросив мене залишитися.
— Але я не зобов’язана, так? Мене ж не заарештовано, ні?
— Ні, Ліно, звичайно, ні, — сказав він.
Я стала говорити з ним, бо він розумів.
— Стривайте, Луїза несерйозно це все казала. У неї була істерика. У неї поїхав дах. Ви ж пам’ятаєте, правда? Яка вона тоді була? Я маю на увазі, звичайно, вона всякого наговорила нам, і ми всі, мабуть, ми всі трохи побожеволіли після того, як Кейті померла. Але — заради Бога! — Луїза не завдавала мамі шкоди. Чесно кажучи, я думаю, що коли б вона мала тоді пістолет чи ніж, то вона, мабуть, на маму з цим кинулася б. Але такого не було.
Я хотіла сказати всю правду. Я справді хотіла. Не жінці-детективу, навіть не Джулії, насправді, а Шонові — хотіла. Але не змогла. Це було б зрадою, і після того, що я вже зробила, я не могла зрадити Кейті. Так що я сказала все, що могла:
— Луїза нічого не зробила моїй мамі, окей? Не було такого. Мама зробила свій вибір.
Я встала й зібралася іти, але сержант Морґан ще не скінчила. Вона подивилася на мене з таким дивним виразом обличчя, наче не повірила жодному моєму слову, а потім сказала:
— Знаєш, що мені здається дуже дивним, Ліно? Щось ти не надто цікавишся тим, чому Кейті зробила те, що вона зробила, і тим, чому твоя мати зробила те, що вона зробила. Коли хтось помирає у такий спосіб, у всіх виникає запитання: чому? Чому вони це зробили? Чому вони обірвали власне життя, коли в них є стільки всього, заради чого варто жити? Але от ти не цікавишся. І єдина причина — єдина причина, яка спадає мені на думку, це те, що ти вже знаєш.
Шон узяв мене за руку й вивів із кімнати, перш ніж я встигла щось сказати.
Джулія хотіла підвезти мене додому, але я сказала їй, що хотіла би пройтися. Це не було правдою, але а) я не хотіла сидіти з нею наодинці в машині, і б) я побачила Джоша на велосипеді по другий бік дороги, він катався по колу, і я розуміла, що він чекає на мене.
— Йо, Джоше? — сказала я, коли він проїхав повз. Коли йому було приблизно дев’ять чи десять років, він почав вітатися «Йо!» а не «привіт!», і ми з Кейті ніколи не давали йому забути про це. Зазвичай він сміється на таке вітання, але цього разу не став. Вигляд у нього був переляканий.
— Що сталося, Джоше? Що трапилося?
— Про що вони тебе запитували? — пошепки запитав він.
— Нічого, не хвилюйся. Вони знайшли якісь таблетки, які пила Кейті, і думають, що вони — таблетки, я маю на увазі — могли якось бути пов’язані з тим… з тим, що сталося. Це не так, звичайно. Не хвилюйся. — Я його трохи пригорнула, а він відсторонився — він ніколи так не робить. Зазвичай він, навпаки, радів будь-якому приводу пообійматися зі мною чи потримати мене за руку.
— А про мою маму питали?
— Ні. Ну тобто, взагалі, так. Трохи. А що таке?
— Я не знаю, — сказав він, але не дивився на мене.
— Що таке, Джоше?
— Я думаю, ми повинні розповісти, — сказав він.
Я відчула перші краплі теплого дощу на руках і подивилася на небо. Було страшенно темно, насувалася гроза.
— Ні, Джоше, — сказала я. — Ні. Не будемо розповідати.
— Ліно, ми повинні.
— Ні! — сказала я знову, і схопила його за руку сильніше, ніж хотіла, і він вискнув, як цуценя, якому наступили на хвіст.