Я перестав бачитися з Нел після інциденту з моїм батьком. Насправді, я ні хвилини не був з нею наодинці до смерті Кейті Віттекер, а потім у мене не було вибору. Я мав допитати її, вона мала бути присутня, коли її дочка давала свідчення щодо Кейті, ще й з огляду на звинувачення, якими розкидалася Луїза. Я допитував її як свідка. Що, звичайно, було непрофесійно — чимало моїх дій торік може бути схарактеризовано так — але коли вже я потрапив у сіті Нел, то все було неминуче. Я нічого вдіяти не міг.
Було дуже сумно, майже горем, побачити її знову, бо я відчув майже одразу, що та Нел, яка всміхалася так щиро, яка хапала мене за руку, зачарувала мене — уже не існувала. Вона не так зникла, як сховалася в інше «я», мені невідоме. Мої пусті мрії — це нове життя, із нею і Ліною, зі спокійною Гелен та її новим життям — здавалися приголомшливо дитячими. Нел, яка відчинила мені того дня, була іншою жінкою, дивною і недоступною.
На допитах вона випромінювала провину, але якусь аморфну, неконкретну. Нел і далі була віддана своїй роботі, вона наполягала на тому, що проект «Затон Утоплениць» не мав жодного стосунку до трагедії Кейті, і все ж вона випромінювала провину, вона говорила уривками речень на кшталт: «Я мала б…», чи «Ми повинні були…», чи «Я не розуміла…» Але ми, здається, так до ладу й не розібралися, що ж вона мала зробити, чого вона не розуміла. Знаючи те, що я знаю зараз, я гадаю, що її провина була пов’язана з Гендерсоном, що вона, напевно, знала чи підозрювала щось, але нічого не зробила.
Після допиту я вийшов від неї з Млина й поїхав на дачу. Я чекав її, навіть, скоріше, сподівався. І після півночі вона прийшла: не зовсім твереза, заплакана, на межі… Потім, на світанку, коли нарешті зробили все, чого хотіли одне від одного, ми вийшли до річки.
Нел була збуджена, майже маніакальна. Вона фанатично говорила про правду, про те, як вона втомилася від вигадок, що вона просто хотіла правди. Правди, усієї правди, нічого, крім правди. Я сказав їй:
— Але ж ти розумієш, чи не так? Іноді у таких випадках ніякої правди не знайти. Ми ніколи не можемо дізнатися, що відбувалося у голові Кейті.
Вона похитала головою:
— Ні, це не просто, це не просто…
Її ліва рука стиснула мою, а права малювала кола на землі.
— А чому, — прошепотіла вона, не дивлячись на мене, — твій батько далі тримає цей будинок? Чому він доглядає його отак?
— Тому що…
— Якщо сюди ходила твоя мати, якщо тут вона зраджувала його, то чому, Шоне? Геть незрозуміло.
— Не знаю, — сказав я. Я й сам не розумів, але ніколи не питав його про це. Ми не говоримо про це.
— І цей чоловік, цей коханець: чому ніхто не знає його імені? Чому ніхто ніколи не бачив його?
— Ніхто? Просто тому, що я не бачив його, Нел…
— Нікі Сейдж сказала мені, що ніхто не знав, що то був за чоловік.
— Нікі? — Я не стримав сміх. — Ти говорила з Нікі? Ти слухаєш Нікі?
— А чому ніхто їй не вірить? — крикнула вона на мене. — Бо вона стара? Бо вона некрасива?
— Бо вона божевільна.
— Так, — пробурмотіла вона. — Усіх сук записують у божевільні.
— Ну, Нел! Вона ж шахрайка! Вона твердить, що розмовляє з мертвими.
— Так. — Її пальці глибше вчепилися у землю. — Так, вона шахрайка, але це зовсім не означає, що все, що виходить з її рота, — брехня. Ти будеш здивований, Шоне, скільки з того, що вона каже, звучить правдоподібно.
— Вона добре читає людей, Нел, у неї добре працює здогадка. А з тобою їй навіть і здогадок не потрібно. Вона знає, чого ти хочеш від неї, вона знає, що ти хочеш почути.
Вона замовкла. Її пальці перестали рухатися, а потім вона прошепотіла, просичала:
— Чому Нікі мала вважати, ніби мені хочеться почути, що твою матір убито?
Місця для почуття провини не було. Усе було зайнято полегшенням, горем, дивним відчуттям легкості — це як коли прокинешся від страхіття й розумієш, що це був сон. А це — це навіть не те — кошмар все одно тривав. Мами все одно не повернути. Але принаймні вона не вирішила піти сама. Вона не залишала мене зі своєї волі. Хтось забрав її — і це вже було щось, бо це означало, що я можу щось зробити для неї і для себе. Я можу зробити все, що потрібно, аби Гелен Таунсенд не викрутилася і заплатила за це.