— Зі мною трапилася зовсім незвичайна та неприємна пригода, містере Голмс, — сказав він. — У житті не опинявся в таких ситуаціях. Це просто обурливо й не схоже ні на що. Дуже прошу дати мені хоч якісь пояснення.
Він насупився й важко дихав від гніву.
— Заради бога, сідайте, містере Скотт Екклз, — заспокійливим тоном промовив Голмс. — Насамперед я хотів би запитати, чому ви прийшли саме до мене?
— Розумієте, сер, ця справа, схоже, не з тих, якими займається поліція, і все ж, коли ви дізнаєтеся факти, то зрозумієте, що я не міг залишити все так, як є. Приватні детективи — люди, до котрих у мене немає жодної симпатії, але все ж, почувши ваше ім’я...
— Зрозуміло. Тоді наступне запитання: чому ви не прийшли відразу?
— Що ви хочете цим сказати?
Голмс зиркнув на годинник.
— Зараз п’ятнадцять хвилин по другій, — сказав він. — Телеграму ви відправили о першій, але, зважаючи на ваш одяг і зовнішній вигляд, важко не збагнути, що ваші неприємності почалися ще вранці, коли ви прокинулися.
Наш клієнт пригладив кучму волосся й провів рукою по неголеній щоці.
— Маєте рацію, містере Голмс. Мені й на гадку не спало подбати про зовнішність. Я був дуже радий, що вибрався з того будинку. Потім я, перш ніж їхати до вас, зайшов до власників будинку, і вони сказали, що містер Ґарсія завжди регулярно платив за оренду й що у Вістерія-Лодж досі все було гаразд.
— Зачекайте, сер, — засміявся Голмс. — Ви зовсім, як мій приятель доктор Ватсон, котрий має кепську звичку розповідати історії, починаючи з кінця. Будь ласка, зберіться з думками та розкажіть мені чітко й послідовно, що це були за події, які погнали вас за порадою та допомогою незачесаним й неохайним, із розв’язаними шнурівками й у неправильно застебнутому жилеті.
Наш відвідувач похмуро оглянув себе:
— Розумію, що збоку це виглядає жахливо, містере Голмс. За все моє життя я не можу пригадати жодного випадку, коли б дозволив собі щось таке. Але впевнений, що після того, як я розповім вам усе про цю дивну справу, що я зараз і зроблю, ви мені пробачите.
Однак розповідь його була задушена в зародку. У передпокої пролунав галас, і місіс Гадсон, відчинивши двері, впустила до кімнати двох здоровенних чолов’яг офіційного вигляду. Одного з них ми добре знали — це був інспектор Ґреґсон із Скотленд-Ярду, енергійний, хоробрий і доволі здібний полісмен. Він привітався за руку з Голмсом і відрекомендував нам другого відвідувача, інспектора Бейнса з поліційного управління графства Суррей.
— Ми працюємо разом, містере Голмс, і слід привів нас сюди, — Ґреґсон глянув своїми бульдожими очима на нашого відвідувача: — Ви ж містер Джон Скотт Екклз із Попгем-гаузу в Лі?
— Так.
— Ми весь ранок сьогодні йдемо за вами по п’ятах.
— Ви, без сумніву, вистежили його за телеграмою, — додав Шерлок.
— Саме так, містере Голмс. Ми взяли слід на вокзалі Черінґ-Кросс, на пошті, і він привів сюди.
— Але чому ви мене шукаєте? — здивувався наш відвідувач. — Чого ви хочете?
— Хочемо почути від вас, містере Скотт Екклз, про події, які минулої ночі спричинили смерть містера Алоїзія Ґарсії з Вістерія-Лодж, що неподалік від Ешера.
Наш клієнт підвівся, широко розплющивши очі. Барва зникла з його здивованого обличчя.
— Смерть? Ви хочете сказати, що він помер?
— Атож, сер, помер.
— Як це сталося? Нещасний випадок?
— Вбивство. Справжнісіньке, жодних сумнівів.
— О, Боже! Це ж жахливо. Ви вважаєте... Хочете сказати, що підозрюєте мене?
— У кишені вбитого виявили вашого листа, із якого ми дізналися, що ви мали намір провести минулу ніч у його будинку.
— Я так і зробив.
— О, справді? Ви це не заперечуєте?
На світ божий з’явився бланк офіційного поліційного протоколу.
— Зачекайте хвильку, Ґреґсоне, — попросив Шерлок Голмс. — Усе, що вам треба, це зафіксувати свідчення, правильно?
— Аякже, і маю попередити містера Скотта Екклза, що все, що він скаже, може бути використано проти нього.
— Містер Екклз саме збирався розповісти нам про цю справу, коли ви увійшли. Гадаю, Ватсоне, що бренді з содовою йому не нашкодить. Тепер, сер, раджу не звертати уваги на те, що ваша аудиторія збільшилася, і викласти нам усе, як би ви зробили це, якби вас не перервали.