А за вікном, мов у відповідь на це її зародження любові, народжувався новий день — сонячний, ясний та неймовірно світлий, як лице почилого Софронія, як очі Лізи, котра вперше бачила всю красу маєтку, осяяного вранішним сонцем. Тепер вірила вона, що той дух Данила Кажана, той злий дух, що блукався коридорами будинку, пішов назавжди. Пішов, гонимий слабкою старечою рукою, в котрій звершилася дивна сила Божа.
Над «Гніздом Кажана» зійшлося сонце.
Лютий-травень 2015 року
м. Кременчук