«Ні. Але й не допомагає».
«Це не входить в її обов’язки».
«Ти також задрот», — підсумувала Пела, перестрибуючи глибоку траншею, що пересікала стежку. Або вона погано пам’ятала, або минулого чергування траншеї тут не було. Це наштовхнуло її на міркування щодо стабільності місцевого ландшафту. Вона знала, що дрібні землетруси були тут звичним явищем, але раніше не задумувалась над їхніми наслідками.
Поряд з енергетичним бар’єром, вони наштовхнулися на «пожирачів». Велетенські істоти нависали просто над стежкою, наче живі вібруючі балдахіни. Побачивши Пелину невпевненість, Кайлац першим пройшов під павукоподібною громадою. Дівчина рушила за ним, краєм ока стежачи: чи не рухаються, бува, драглисті на вигляд ноги «пожирачів». Вони, немов здоровенні білі колони, височіли по обидва боки стежки.
«Таке розчавить й навіть не помітить», — визначила Пела, пробігаючи крізь живу колонаду.
Вона налетіла на енергетичний бар’єр при повній швидкості й тим спровокувала захисне поле на протидію. Тепер бар’єр здався їй не хвилею, а кам’яним муром.
Дівчина скрикнула і відлетіла на кілька метрів, просто до ноги-колони. Її наплічник зачепився за кінцівку «пожирача» і вібрація істоти передалася їй. На якусь мить в її голові спалахнуло і зникло знайоме видіння з оранжевим небом і чорними скелями.
«З тобою все добре?» — Кайлацева присутність торкнулася її свідомості.
«Бар’єр».
«Ти надто швидко йшла».
«Так. Лоханулася. Я зараз».
Пела підвелася і глянула вгору, де вібрувало велетенське тіло. Їй здалося, що вібрація стала іншою. Її також не відпускало тривожне відчуття, що залишило по собі видіння-спалах. Але на рефлексії не лишалося часу. Зовсім. Дівчина обережно занурилась до пекучого поля бар’єру, протиснула крізь нього тіло і опинилася поряд з Кайлацем.
Це здалося їй дивним, але там, де він стояв, майже не було туману.
«Пожирачі зжерли», — посміхнулася Пела подумки.
«Кого з’їли?» — стрепенувся магонієць.
«Це така метафора».
Кайлац кивнув. Він вже знав, що метафорами називаються збочені порівняння, характерні для мислення представників земної раси. За магонійськими мірками він був ще хлопчиком, і його, на відміну від старої Шхо, не дратували смішні запетльованості у думках землянки. Навпаки, нелінійність її мислення притягувало Кайлаца, як притягує дітей усе незвичне та парадоксальне.
Землянка, як на його погляд, була прикольною і симпатичною. І Кайлацеві для відчуття життєвої повноти цього було достатньо. Адже як не крути, а найбридкішою стороною перебування у Фронтирі була нудьга. Незмінна і непорушна, як туман, вона передавалася тут із покоління в покоління. Й ні симулятори реальності, ні навчання, ні полювання на місцевих тварин не могли заступити її всевладдя.
Тепер все змінилося.
По-перше, загинув Дой і присутність невизначеної небезпеки додала перцю до регулярного пісного настрою. А окрім того, з невідомої сингулярності на Імлу зістрибнула землянка, і молоді магонійці згадали про легендарні шлюби «пізніх з афарі» з представниками гуманоїдної раси, якою «ранні з афарі» залюднили негостинну кисневу планету.
Кайлац радів у передчутті довгого спілкування з інопланетянкою. Й навіть завдання від Лацор, яка доручила йому слідкувати за Пелою під час контрольних замірів, не засмучувало молодого магонійця. Слідкувати його навчили.
Проминувши шлюз, вони побачили попередніх чергових. Кремезного магонійця з близько розташованими очима і жінку з дуже темною шкірою. Її, як пам’ятала Пела, звали Цайфою. Жінка носила золоту напівмаску, щедро вкриту дрібним різьбленням. Лацор пояснила, що така маска є ознакою приналежності до надзвичайно давнього та поважаного клану, серед представників якого були великі правителі та видатні науковці.
Вони привітали одне одних, після чого старша пара залишила комплекс.
— Вони нам нічого не сказали про тутешню ситуацію, — уголос констатувала Пела.
«Тому що не сталося незвичного».
«Хоча б сказали, що все добре», — перейшла на словообрази дівчина.
«Навіщо?»
«В нас так роблять».
«Ви дуже молода раса. Не звикли до стриманості».
«Он як… — Пела зазирнула до темряви бічного проходу. — Це ж добре, що ми ще не впали у сплячку».
«Афарі сплять?»
«Я так не сказала. Радше, живуть спогадами про минуле».
«Ти кажеш про болісне».
«Я хочу вас зрозуміти. А без знання минулого це неможливо».
«Ти повертаєш мій розум до катастрофи на Чіазі».