«А ми здохнемо», — подумала Пела, а вголос спитала:
— Хто це «ми»? Ти казала: «ми вірно розрахували».
— Це було давно. Імена втратили тих, кого позначали. Тепер є він, є три тіла, є Зоряний Ковчег і буде вибух.
— Коли? — тремтіння пробігло тілом Пели.
— Скоро.
— Ми встигнемо сховатися?
— Це не повинно тебе хвилювати.
— Що має мене хвилювати?
— Нічого.
Пела зробила паузу, відтак спитала — голос її тремтів:
— Мене не стане, так?
— Все зміниться, і ми змінимось. У цьому не буде ані болі, ані смутку.
З кожним вимовленим словом Шерма зазнавала перетворень. Одну за одною Ольд знімав з неї маски. Витончена земна жінка перетворилася на високу чорношкіру магонійку, але не затрималася у цій аватарі. Наче два роги піднеслися над її головою темні промені, очі налилися рубіновим світлом, і Пела здригнулася, побачивши поряд з собою чи то богиню, чи то праматір найпершої з гуманоїдних рас.
Зловісна краса цієї істоти притягувала і лякала. Пела відчула, що присутність Шерми огортає її хтивими вібраціями, що її охоплює нестримне бажання підкоритися дворогій богині, віддати тіло для її насолод і жертвенних ігор, розчинити в її владних енергіях свою волю і свій розум.
Тіло дівчини здригнулося у гострому спазмі.
І це не сподобалося Пелі.
Тому що було відверто керованим ззовні.
Було підлою пасткою.
Шукаючи опори, вона озирнулася на Фатіму і побачила, що голомоза також змінюється. Її голова видовжилася, а шкіра стала прозорішою і лимонно-жовтою. На ній з’явилися дивні набряки, немов плоть Фатіми плавилася від внутрішнього жару. Якщо Ольд видобував з тіл форми найперших втілень, то з-під личини голомозої ось-ось мало показатися щось дуже відмінне від людини.
В цю мить Пелу захопила і понесла хвиля ненависті.
Це було так несподівано, що тіло дівчини відповіло на неї новим оргазмом.
«Дарма!» — рикнуло в її голові так, що Пела не втрималася на ногах і впала на коліна. А ще вона відчула, як до її голови заходить цілий натовп енергійних словообразів, серед яких найспокійнішими були «підстава» і «неможливо».
— Якого хріна! — вона підвела очі на рогату і побачила не богиню, а посірілу від відчаю істоту, з пащі якої цідилась рожева піна.
Проте цікавіша метаморфоза відбулася з голомозою.
26
Планета Брама (18КВ216:2),
система зірки HD 140283, відомої як Пратара.
5 огеста 417 року Ери Відновлення.
Преподобну Тарасваті рятувала кровотеча. Замерзла кров закупорила розріз у скафандрі й припинила виток кисню. Нанороботи, в свою чергу, заблокували пошкоджені артерії та наростили захисний шар на внутрішній мембрані скафандра. Економлячи кисень та екрануючи мозок від телепатичних вмінь Шерми, Преподобна провела кілька нестерпних годин на крижаному полі. Час для неї тягнувся як у пекельних вимірах, створених для кармічної покути. Система терморегуляції працювала в аварійному режимі, компенсатори не встигали за падінням тиску, температура знизилася більш ніж на два градуси, пульс впав до двадцяти за хвилину. Вона підходила до межі неповернення, проте раз за разом вольовим зусиллям зупиняла навалу ентропії.
Для змагання зі смертю вона задіяла всі вроджені і набуті вміння, всі ресурси імплантатів і ту непрояснену силу, котра й зробила її Знаючою. Вона ані на мить не припинила спостереження. Бачила, як клонка НО97 активувала портал, як відігнала від перехоплювача та ввела в транс Вольска. Бачила, як мафеді зробили свою справу.
Лише згаснув спалах, Тарасваті зібрала у струмок сили найостанніші з крапель свого життя і передала Преподобній Ка’сі послання для Сайкс.
«Це якась пастка, — попередила вона. — В останні секунди перед телепортацією відступниця думала про наставлену на нас пастку. Думала про зламану гойдалку, про клонів її серії, які, заблукавши у лабіринті, загинули на Альфі, та про передбачливість Сен-Алена. Будьте насторожі».
Преподобна Ка’ха прожила довше шести століть за стандартним часом. Вона не належала до ґ’ормітської еліти ані за походженням, ані за віком. Але у своєму клані її вважали розважливою й навіть прозорливою. Молодші зверталися до неї за порадами, з її думкою рахувалися старші. Майже двісті років Преподобна провела в експедиціях, досліджуючи не лише портали, але й закинуті бази магонійців-відступників. Там вона знаходила і знешкоджувала хитрі і вишукані пастки, що безвідмовно спрацьовували через тисячі років після налаштування.