У цих згубних місцях Знаюча навчилася передчувати згущення ненависті, яку не могли стишити довгі віки мертвотності і порожнечі. Долаючи обридження, Преподобна занурилася в енергії древніх проклять і повернула з небуття тіні тих, хто наставляв пастки та розробляв знаряддя помсти. Вона здивувалася тому, що їй відкрилося. Адже до неї жодний з рептилоїдів не стикався з цивілізацією, побудованою виключно на ідеї помсти. Ніхто й гадки не мав, що маніакальна концепція може визначати буття народу протягом кількох епох. Це відкриття вражало і насторожувало.
Тому Ка’ха послала Сайкс складний образ, що включав у собі згадку про крижану і безмежно вперту, настояну на безкінечному очікуванні волю послідовників Темного. Про параною, дбайливо культивовану та заповідану ними близьким і далеким нащадкам. Про відшліфовану тисячоліттями майстерність перетворювати капкани ворогів на їхню ж згубу.
Послання Ка’хи тремтіло від тривоги і терпкої магії нерозвіяних сумнівів. Воно зустрілося зі свідомістю Сайкс у той момент, коли радниця імператора готова була ввімкнути коммунікатор і запросити найвищої санкції.
«Святі Матері, що я роблю…» — піфійка зупинила руку, що тягнулася до сенсора. Й наче знову побачила сліпе обличчя Шерми. спрямоване в бік мертвого Відморозка. Безжальне обличчя, кожен м’яз якого напружувала нелюдська цілеспрямованість.
«Сен-Ален навчив її перехоплювати чужі сценарії і будувати з них контркомбінації. Він познайомив її зі стратегіями керування хаосом. Вона все передбачила, вона хоче, щоб я наробила дурниць, вона ж постійно, кожного разу, виїжджала на чужих помилках», — нагадала собі Преподобна і перейшла до дихальної вправи, якої її навчили ще у дитинстві. Ця вправа допомагала сконцентруватися. Вона потребувала чергування коротких і довгих видихів. Ледь Сайкс виконала ритуал, як «боб» вистрибнув з тунелю на буровий майданчик.
Преподобна послала виклик Тарасваті й відразу почула присутність Ка’хи.
Ґ’ормітка оповила її образами хороводу з дощових хмар, сірих полотен туману та повітряного потоку, що виривався з вітрильного аркану і мчав над безкрайніми жовто-ліловими рівнинами планети ящерів. Вітер летів і співав пісню про Знаючу, котра ніколи не повернеться до теплих боліт та зарослих галявин Ґ’орми і прах якої розвіють над скелями іншого світу, загубленого за кошлатими туманностями Оріона.
У Знаючих-землянок таких красивих поминальних пісень не склалося.
«Ти залишила світ трьох забов’язань і чотирьох вимірів, сестро, — прошепотіли губи Сайкс; вона згадала антрацитові очі Тарасваті, що дісталися їй від індійських предків, та бадьорий блиск її волосся, що завжди здавалося змащеним. — Ти вже зустріла суддів, і вони підтвердили твоє правильне звільнення від обітниць. Мир тобі».
Число Знаючих зменшилось.
Зросла потуга Хаосу.
Сайкс відчинила шлюзову мембрану «боба» і вийшла на крижану поверхню. Наближалися сутінки, й небесна чорнота, котра вдень концентрувалася у зеніті, почала захоплювати аквамаринові і кобальтові обрії Брами. Преподобна Ка’ха чекала на неї біля призматичної споруди генератора, нерухома, наче металева статуя юрського динозавра з подвійним гребенем на голові. Ґ’ормітка спиралася на чорний посох, в якому, як знала імператорська радниця, ховалася могутня зброя.
«Дякую за попередження, Матір Ка’хо».
«Ми зазнали втрат, сестро, але зберегли ясність сприйняття, що є силою».
«Ми зберегли ясність сприйняття», — відізвалася луною Сайкс і відчула, як слабшає тривожна петля.
«Ти стримуєш себе, але стовп твоєї волі охоплений жагучим прагненням».
«Я стримую себе».
«І цим перемагаєш».
«Я хочу підійти до малого порталу».
«Не варто».
«Він відкритий. Я відчуваю. Там вхід до ворожого лігва».
«Там збочений і мстивий розум налаштував нездоланні пастки».
«А що робити?»
«Звернутися до вищих».
Ка’ха провела рукою вздовж чорного посоху. Його верхня частина відкрилася на всю довжину, і звідти визирнув інший посох — короткий і золотий.
Обидві Преподобні взялися за нього і піднесли до зеніту. Посох завібрував. Сайкс здалося, що в її руці закрутилося маленьке торнадо, сильне і вимогливе. Воля імператорської радниці інстинктивно напружилася, але Ка’ха делікатним доторком до її свідомості порадила не опиратися жезлу.