— Еарлан Третій не матиме власних дітей, — хитнула головою Древня. — Він залишив здоров’я на Білих зірках. Але колись він визнає спадкоємцем твого сина.
— Я матиму сина?
— Святі Матері дозволять тобі сина, — підтвердила Древня таким тоном, наче вже порадилась з усією Радою Двадцяти Трьох. — Але не це головне. В тому вузлі, де знаходишся ти, криється вихід для нашої раси.
— …?
— Зараз на Тіронії знову війна: гинуть і клони, і природнонароджені. Цій безглуздій ворожнечі треба покласти край. Раса має з’єднатись, і правителі покажуть приклад решті. Твій син одружиться на донці жриці-вогнепоклонниці. Її мати тепер на Аврелії, і вам суджено зустрітись.
Коли Древня промовляла пророцтво, оранжеве сяйво згасло. Преподобна опинилась біля воріт авреліанського особняка під зеленим дахом. Жовті дерева кидали густу тінь на ґанок, де готувались до свята. Молоді жінки прикрашали квітами ґратчасті двері, сервіратор накривав стіл.
Видіння тривало лише кілька секунд.
Сайкс проснулась.
Ну, звісно, жриця-вогнепоклонниця.
Преподобна ввімкнула комунікатор і зв’язалась з Квантовою Цитаделлю. За кілька секунд інформація про зниклу ноланську клонку на ім’я Наталія замешкала на пласких екранах, що розгорнулися навколо Преподобної.
Обличчя і тіло клонки у всіх можливих ракурсах, її біометричні дані, файли відеоспостережень та насичене еротикою домашнє відео родини Лао.
Ось і зображення будинку, де втікачку бачили востаннє.
Дім астрофізика Гела Каспета.
Особняк під зеленим дахом, до якого від представництва Магонії можна було дійти пішки за двадцять — двадцять п’ять стандартних хвилин. Преподобна переглянула допити Наталії і Гела, дані з медичного сканера про вагітність клонки та доповідь пошукової групи Джи Тау.
Вона все ще в тому будинку, зрозуміла Сайкс.
Майбутня родичка.
Преподобна вийшла з представництва Магонії у костюмі пересічної авреліанки. Сітчасте трико, що вміло змінювати колір залежно від освітлення, вигідно облягало її тіло, а мереживо накидки віддзеркалювало емалевий блиск неба. Вулиці столичного передмістя вже повернулися до мирного життя. З відкритих терас линула музика, на паркувальних майданчиках шикувались аеромобілі та сімейні трейсери, діти грались на газонах серед фонтанчиків і розмальованих веселими фарбами роботів зовнішньої охорони.
Місцеві проводжали поглядами Сайкс; проте навряд чи хтось з них зміг би впізнати в ній радницю імператора, вирішила Преподобна. Вона привітно всміхнулась вродливій авреліанці, що стояла на ґанку одного з розкішних особняків, але та у відповідь лише холодно — і, як здалось Преподобній, здивовано — кивнула.
«Я тут чужинка, “тонконога”», — Сайкс напружила м’язи, раптом відчувши гнітюче тяжіння планети. Вона пришвидшила кроки, намагаючись визначити, як гравітація Аврелії змінює ритм і пластику її ходи.
Врешті-решт, вона мусила визнати, що крокує як чапля.
Певно, місцевим кумедно дивитись на таке пересування, подумала піфійка. Вона спробувала рухатись більш пластично, але колінні суглоби все одно працювали, немов механічні шарніри. За хвилину в неї затерпли гомілки. Врешті-решт, Сайкс вирішила не псувати собі настрій динамічним напруженням й знов пірнула у зовнішні враження: дитячі голоси, звуки і барви вулиці, гру світла на деревах і спорудах.
Вже здалеку вона побачила розкриті назустріч сонцю панелі високого зеленого даху.
Дім з її сну.
Родове гніздо Каспетів.
Потрапивши до зони дії його охоронної автоматики, Преподобна торкнулась брошки з вмонтованим розпізнавальним чіпом.
Відтак відкрила ґратчасту фіртку і зайшла на ґанок.
Їй довелось чекати, перш, ніж господар вийшов зустріти гостю.
— Хао! — привітала вона Каспета на місцевий копил. — Мене називають Сайкс.
— Доброго дня, — кивнув Гел. — Мій домашній комп’ютер, радше за все, глючить. Він ідентифікує вас як Преподобну сестру і радницю нашого доброго монарха.
— Він не глючить.
— Навіть так… — очима старого пробігла тінь. — Тоді я щасливий, що така непересічна особа завітала до мого дому… Мене називають Гелом Каспетом. Проходьте.
Астрофізик провів гостю на другий поверх, завів до кабінету і запросив сісти у глибоке крісло.
— Я не кожного дня приймаю придворних… — почав він.
— Облиште, — Сайкс зручно вмостилась у кріслі. — Всі церемонії зайві.
— Але ж… ваш візит.
— Я випадково натрапила на запис вашого допиту офіцерами Джи Тау. Ви висловили цікаві думки. Мені захотілось з вами поспілкуватись.