— Ви вже доповіли імператору про своє видіння?
— Я вважав за корисне спочатку порадитись з вами, Преподобна.
— Дякую за довіру.
— І я вам за розуміння.
Чи не вперше за весь час експедиції Зоран впіймав себе на думці, що він міркує про себе та Тарасваті, як про керівний тандем «Айн-Софу».
«Так, звісно, тепер ми зможемо співпрацювати, — сказав він собі. — Жриця прислухатиметься до того, хто чув Жовтий голос».
17
Локація Ліфанія-шоста, Чорна гора,
планета Тіронія (3КВ22:4),
система зірки Хаябуси (HD10647).
8 юла 417 року Ери Відновлення.
Загін Імперських воїнів, до якого належала Вайма, отримав завдання спостерігати за колишніми співробітниками Лі Танги. Ім’я контрабандистки знайшли в останньому з повідомлень, отриманих Братством від групи Берти. Воно підтверджувало висновок генерала Маркова: клони спробують захопити Ліфанійський космопорт, де роками діяла підпільна мережа їхніх спільників. Тому Братство відрядило до космопорту загін «горобців», котрі мали знищити Ленго, якби той рушив туди з повсталими.
Завдання потребувало більшої кількості бійців, аніж їх було у Братства в системі Хаябуси. Навіть за неповними даними бунтівні клони наближалися до портових терміналів одночасно поверхнею планети і трьома підземними магістралями. Їхні спільники з групи Танги також опинились у різних секторах і будівлях Ліфанії-шостої. «Горобцям» довелось розділитись.
У ситуації, коли кожний з них діяв окремо, Ваймі випало слідкувати за оператором Вукі Корпачем. Його підозрювали у тривалому й тісному співробітництві з контрабандистами. Більше того: крок за кроком простежуючи шлях біологічного контейнера, відправленого на Тіронію з ноланського Університету, аналітики Братства все більше впевнювались, що саме Корпач, разом з Тангою, допоміг Темному потрапити на планету.
Для Вайми це доручення важило більше, аніж для інших бійців загону. Вона вже досягла віку, що дозволяв «дійсному імперському воїнові» вступити на шлях майстра. Якби загін знищив Ленго, Вайму допустили би до майстерських посвячень та випробувань, які називались Горобиною брамою. Вона могла б стати однією із наймолодших, що сподобились такої честі, і це дещо важило у тому світі професійних воїнів, що його Вайма, донька і онука офіцерів, з дитинства вважала рідним. Наставник дівчини благословив її на бій з чудовиськом. Він сказав Ваймі, що вона одна з найкращих бойових есперів Братства, що до всіх своїх вмінь вона ще й досконало злилась з «кендо» — шляхом меча. Він чекає її з перемогою, сказав Наставник. Слова старого майстра наповнювали Вайму бадьорою енергією. Вона шукала зустрічі з ворогом й подумки повторювала таємні мантри, що століттями зміцнювали дух «горобців Бата»:
Тихе літо, глибинь ясна, тінь німіє,
лотос збирає повітря, срібне як лезо,
сіль упосліджує мед,
серце вичавлює час у пісок та неспокій,
і я повинна.
Вайма знайшла Вукі у карантинному блоці і зрозуміла, що має справу з слабохарактерним та невротичним носієм паранормальних здібностей. Як еспер, вона не відкрилась Сутності, що мешкала на глибинних рівнях Корпачевої психіки. Спроба контакту могла налякати ментального паразита та змусити його зачаїтись у лабіринтах, котрі, як кажуть, з’єднують людську підсвідомість з полями вищих вимірів.
Вайма лише поставила на підсвідомому рівні свій маячок, коли пообіцяла Вукі (а разом з ним і Сутності) класну дурь. Цю обіцянку вона продублювала на іншому рівні, пославши Корпачеві та його ментальному паразитові яскравий образ наркотичного задоволення.
Такої пастки виявилось достатньо для того, щоб зацікавити обидвох і прив’язати паразита до маячка.
Вайма сховалась недалеко від позиції Корпача. Вона відчула переляк Сутності, здогадалась про втечу Вукі та встигла поставити на свою психіку блок. Цій вправі її вчив ветеран телепатичних битв, і перший раунд вона виграла: потрапивши до карантинного блока, Ленго не відчув її присутності. Принаймні так їй здалось.
Вона зібрала свою волю у щільну, як нейтронна зірка, синґулярність і згадала слова з «Вечірніх міркувань стоячої води»: