Промінь перемістився на кірасу екзоскелета. На ній чітко вирізнявся особистий номер офіцера поліцейського управління Тіронії. Генералу не треба було звірятись з базою даних, щоби визначити, чий він.
Гаї Суфії Крайбл.
Марков з голови до ніг вкрився холодним потом. У його голові прошелестів тихий сміх.
Воно ще й сміється, от падло.
«Це ти, Ленго? Тобі кінець, потворо».
«Хто зна, генерале, хто зна».
Біле сяйво відрізає свідомість Маркова від цього рівня реальності.
20
Зорельот ґ’ормітів «Йлаа-л’ак»,
авреліанська орбіта (6КА81:4),
зоряна система Мійтри (HD168443).
9 юла 417 року Ери Відновлення.
Внутрішній простір ґ’ормітського крейсера організували за принципом мушлі — відсіки кріпилися до стінок спірального коридору, витки якого поступово звужувались у напрямку керуючого вузла. Приміщення, котре рептилоїди виділили Преподобній Сайкс, знаходилось у середній частині спіралі і за формою нагадувало велетенський авокадо. Все в ньому — від теплого світла до відсутності кутів — за задумом Знаючих Ґ’орми мало сприяти самозаглибленню та позитивним емоціям представника гуманоїдної раси. На відміну від творців медитаційних залів земних зорельотів, ґ’орміти не використовували для корекції психіки ані пульсуючого світла, ані контрастних кольорів. Внутрішній простір «авокадо» був привітним і затишним.
Сайкс подумки подякувала рептилоїдам.
Її тіло майже повністю подолало наслідки поранення. Це підтвердили не лише військові медики, але й спеціалісти з екіпажу «Йлаа-л’аку». Зваживши на їхні висновки, імператор дозволив своїй радниці долучитись до ґ’ормітської експедиції. Теслен також не сперечався, коли Сайкс повідомила йому, що має намір взяти з собою на борт «Йлаа-л’аку» не лише двох піфійок, але й терористку Наталію Лао та Відморозка. Він лише знизав плечами, відтак зустрів поглядом очі Преподобної й довго дивився в їхню зимну, ускладнену сірим серпанком блакить.
— Будь обережною, Сай, — нарешті сказав він.
— Буду, — пообіцяла вона.
Всіх людей, окрім неї, рептилоїди відправили до анабіозних коконів. Сайкс вирішила, що біля Пратари в неї знайдеться час не лише на дослідження порталу Повзучих. Майбутня дитина Наталії вже була вписана до планів Преподобної, а щодо Відморозка вона мала передчуття. Не дуже чітке і певне, проте достатнє для того, щоби тримати це живе послання невідомої раси біля себе.
Інформація, яка надходила до імператорської резиденції в останні дні, лише підтверджувала, що такими передчуттями не варто нехтувати. Події розгортались надто стрімко.
Вірус, котрого ховав у срібній капсулі Біргір Ян, зупинити не вдалося. Кількість заражених, незважаючи на всі карантинні блокади та надзвичайні зусилля медиків, обчислювалась вже сотнями тисяч. Клінічна статистика давала стовідсоткову смертність.
Сам Ян перед смертю лише бурмотів незрозумілі молитви, над розкодовуванням яких все ще працювали кріптографи та спеціалісти з релігійних культів. Невдовзі інша смертельна хвороба, подібна на епідемічний правець, почала швидко поширюватись Арпікраном. Медичний центр Першого флоту обіцяв синтезувати більш-менш ефективні ліки протягом кількох діб.
Імператор наказав всім населеним світам готуватись до боротьби з епідеміями. Поки уряд проводив мобілізацію медичних працівників, Сайкс шукала Око Богині. Вона вивчила записи допитів Знаючих, котрі проводились за наказами Яна на «об’єкті 22», і переконалась, що головною метою адмірала була не боротьба з Планетою Жінок, а пошуки невеликого кристалу, зовнішньо подібного до рубіну. Судячи з тих записів, лише одна із замордованих у секретній тюрмі Преподобних сестер визнала, що її прапрабабця причетна до історії легендарного камінчика.