Лацор попередила: робот відзивається на ім’я «Дой», та додала, що в ті далекі часи, коли її предки тільки прибули на Імлу, Дой вже опікувався системами життєзабезпечення Фронтиру. Його від маківки до п’ят вкривала гнучка срібляста луска, а голова дивилась на оточуючий світ двома десятками очей розкиданими її поверхнею. Круглих, непроглядно темних й від того моторошних.
— Мир-тобі-один-чергування, — щось у животі робота проспівало зліплені слова людською мовою.
Пела здогадалась, що Дой вітає її з першим чергуванням. Вона на мить замислилась, а відтак відповіла роботові у церемонній манері, запозиченій з якогось фільму про піонерську добу колонізації Аврелії:
— Пелінія Мах каже тобі: добридень, Дою.
Під срібною лускою щось тихо клацнуло, робот доповів:
— Попереднє-чергування-зниження-температури-зона-три-три-вісім-виправлено.
— Я кажу тобі: зрозуміло, — кивнула Пела і продовжила: — Я питаю тебе: як відігнати ту істоту, що стоїть поряд з бар’єром з боку житлових модулів?
— Відігнати-потреба-відсутня.
— Чому? — церемонна манера мовлення непомітно відпала від її запитання.
— Шкода-нуль.
— Хіба ж вона не впливає на прилади?
— Шкода-вплив-нуль.
— Невже?
— Шкода-вплив-нуль.
— Що мені робити? — вона подивилася навколо й не знайшла ані крісла, ані іншої позиції, пристосованої для чергового-гуманоїда.
— Чергувати.
— Вже?
— Чергувати-вже.
— Зрозуміла.
— Обійти-периметр-контроль-виміри-пульт.
— Внутрішній периметр? — Пела перепитала, лише б перепитати. Просто її дратував цей нудний довбень, у якому наче воскрес ненависний їй дух авреліанської провінції.
— Точки-вимірів-дванадцята-перша-послідовно-інструкці-я-два, — прогундосило лускате черево. За весь час їхнього спілкування робот не ворухнув жодною зі своїх частин. Він стояв, нахиливши корпус, ніби вивчаючи мерехтливу поверхню керуючої консолі.
— Слухаюсь, пане Дою, — Пела попленталась до першого поверху, звідки розходились технічні тунелі, що вели до теплиць, генераторної та переробного цеху. Принагідна схема висвітилась на пласкому екрані її навігатора.
Вона здогадувалась, що чергування придумали лише для того, щоб чимось зайняти мешканців Фронтиру. Хоча автоматика тепличного комплексу відпрацювала вже не одне століття, навряд чи її стан потребував передбачених інструкцією щоденних контрольно-вимірювальних операцій, й тим більше — присутності живих істот. Зі слів Лацор Пела знала, що остання аварія сталася на комплексі приблизно стандартний рік тому. Тоді вийшов з ладу роботизований візок, яким продукти доправлялися до житлових модулів. Він з’їхав зі стежки і впав до ями, з якої магонійці довго добували його усім колективом (було весело, згадала Лацор), а відтак доручили ремонтним вмінням Доя. За три земних доби візок повернувся на маршрут.
Крокуючи тунелем до першої точки, Пела знову занурилась у думки, в яких галактична історія мішалась з її теперішнім становищем.
Хто вона тут за статусом?
Військовополонена?
Заложниця?
Піддослідна?
Свіжа тваринка для зоопарку?
Їй бракувало цілісної картини тутешнього світу. Те, що розповідала Лацор, не давало відповідей на головні запитання. Магонійка незмінно казала, що Пелу вивчають і що вивчення триватиме. Інші магонійці практично не контактували з нею, хоча при зустрічі вітали, торкаючись великим пальцем лівої руки свого перенісся. Якщо вірити Лацор, їх на Імлі мешкало більше двох сотень, проте у житлових модулях Пела бачила заледве півтора десятка представників старшої гілки «раси Б».
Де інші? Чому не видно жодної дитини?
І чи є за межами житлових модулів Фронтиру місця придатні для мешкання?
На ці питання Лацор не реагувала. Наче й не чула.
Навігатор спалахнув гроном перламутрово-сріблястих крапок, підтверджуючи, що Пела досягнула першої з точок. Від чергового вимагалося лише натиснути на центральний сегмент екрану. Пела оглянула незнайоме місце. Тунель розгалужувався тут на два вужчі, а світлові лінії утворювали подвійне коло. На похилих стінах де-не-де проступила цвіль. Дівчині здалося, що її плями фосфоресцирують. Вона натиснула на екран навігатора та відлічила сорок земних секунд, необхідних приладу для вимірювань, суть яких лишалась для Пели незрозумілою.