— Можливості лідера мафії, хотіли ви сказати.
— Але ж не сказав.
— Я дійсно зібрав на вас досьє, Сен-Ален. Але не знайшов у ньому чітких відповідей на головне питання.
— …?
— На питання, ким ви є насправді.
— Ви, напевне, витратили на збір інформації купу грошей. Співчуваю.
— Почекайте співчувати, — Тейсан розлив по келихам настоянку зі свіжої пляшки. — Дещо все ж таки мої цурукани накопали.
— Цікаво.
— Мені також, — клонороб відпив, умочив лаваш до соусу, але не став їсти.
— Шістнадцять років тому, — почав він, не відриваючи погляду від обличчя полковника, — молодого офіцера Джи Тау, у якого не було нічого, окрім аристократичного походження, призначили до екіпажу науково-дослідницького рейдеру «Ляньхе». Я не помилився?
— Так, R67 «Ляньхе» третьої окремої ескадри. У вас чудова пам’ять.
— Молодого офіцера призначили за великою протекцією, тому що він фактично провалив випускні іспити в академії, не проявляв ініціативи, мало цікавився життям флотської корпорації та вважався кар’єрно неперспективним. Уявляєте, Сен-Алене, шістнадцять років тому вас вважали неперспективним.
— Системі властиво помилятися.
— Але вже через два роки у вашій особовій справі з’являється позначка про високі інтелектуальні показники. Вся ваша подальша кар’єра надалі була пов’язана з безпекою інформаційних систем, ви навіть написали наукову працю з питань інфраквантового кодування.
— Й що з того?
— А з того випливає, що ви якось підозріло змінилися під час експедиції на «Ляньхе». Вас наче підмініли. А тепер наступне запитання: куди літав ваш дослідницький рейдер?
— Правильно казати: куди рейдер ходив.
— Не важливо, — похитав головою Тейсан. — Літав, ходив, бігав… Не має значення. Ваша експедиція вела дослідження на планетах віддаленої системи Келон-ІІІ. Я читав витяги з бортових журналів та звітів керівників експедиції. Під час обльоту планети Арвазі зазнав катастрофи пілотований дослідницький модуль з шістьма астронавтами. Пошуки тривали більше стандартної доби. Модуль знайшли на дні якоїсь солоної водойми. На борту було п’ять мертвих тіл. А ще через три доби знайшовся й шостий, але не мертвий і за триста з чимось там кілометрів від водойми. Шостий був у комі. Цим шостим були ви, Сен-Алене. Вірніше, це було тіло неперспективного та безініціативного флайт-лейтенанта Сен-Алена. А хто саме замешкав у тому тілі, це ще питання.
— Багатозначне припущення, майстре. Але мені подобається. Відчувається ваша творча натура. Хоча в лордів Адміралтейства набагато менше фантазії, вони також поставили під сумнів тотожність моєї особистості. Сім місяців Джи Тау проводили ретельні перевірки на предмет можливого «проникнення». Тестували, зондували, перезондовували і нічого не знайшли. Жодної підміни.
— Не знайшли, так, — кивнув старий клонороб. — Але ж ми з вами не на публіці. Ми ж дещо знаємо, правда?
— Є документально підтверджений факт: підміни або корекції моєї особистості не знайдено.
— Нам з вами добре відомо, скільки серед експертів Джи Тау дармоїдів.
— Вам, напевно, відомо краще. Я працював виключно з компетентними офіцерами.
Тейсанове черево колихнулося чи то від ґикавки, чи то від безгучного сміху.
— Давайте краще повернемося до наших справ, — запропонував полковник. — До реальності ваших зобов’язань. Ні, навіть не зобов’язань, а гарантій виконання певних параметрів.
— Про це вам не треба турбуватися. З тим матеріалом, що ви мені дали, ймовірність виходу на параметри «святої трійці» дорівнює дев’яноста шести відсоткам. Мої асистенти вже зробили тести на сумісність і з магонійською лінією, і з пробниками земних прототипів. Всі маркери позитивні. Всі до одного. Жодних проблем. В принципі, Сен-Алене, так не буває. Ніколи. Але ж у тій казці, де шосте мишеня залишають жити, може діятись все що завгодно.