Навколо все вібрувало. Незвичне відчуття охопило Маркова. Здавалося, ритмічно пульсуючі промені прострілюють його тіло, залучаючи до божевільного танцю. На мить він уявив собі, що транспортер перетворився на велетенського павука, шалено вібруючого на довгих членистих лапах, а сам він стоїть у його череві, пробитий млосною пульсацією, крихітний і безпорадний.
Марков напружив волю, відганяючи нав’язливе видіння.
Вібрація зникла так само раптово, як і виникла.
Він розвернувся і пірнув у хмару — тепер вже не руду, а чорну; дорогою розбив щось схоже на меблі, прорвався до суміжного відсіку й там натрапив на «горобців». Вони стояли навколо прозорого, подібного до труни, контейнера, в якому спочивало оголене чоловіче тіло. Кіптява, що вкрила стінки «труни», заважала бачити обличчя. Марков підняв руку, аби розтрощити контейнер, але Алеф зупинив поліцейського.
— Мобі Дік помирає, — сказав капітан.
— Ви впевнені?
— Ми щойно сканували його мозок.
— Ця істота оперує ілюзіями.
— Йому не пощастило, сір, — почув генерал одного з «горобців», судячи з голосу, жінки. — Операцію зробили невдало, почалося фронтальне виродження мозкової речовини.
— Ви медик?
— Так.
— Він нас чує?
— Навряд чи.
— Він телепат. Дуже сильний.
— Я знаю, сір.
— Він може…
— Не може, — с притиском мовив Алеф. — Нічого він вже не може, але вісім секунд тому чогось таки утнув.
— Норни?
— Спрацював портал.
— Тобто вісім секунд тому він був при свідомості?
— Судячи з експрес-аналізу, сір, він смертельно перенапружив мозок і впав у деструктивну кому, — підтвердила жінка-медик. — А тепер сигнал припинився. Він мертвий. Це очевидно. Фіксую час.
Марков лише тепер зауважив, що та тримає в руках циліндричний прилад.
Сканер, зрозумів поліцейський.
Деякий час люди навколо «труни» стояли мовчки. Звукові підсилювачі уловлювали лише шурхіт протягу та потріскування пробитого кабелю. Дим відповз до вентиляційних отворів, відкриваючи оку вбогий інтер’єр житла.
— Я знаю, що він відправив, — порушив мовчання Марков.
— Око Богині, — Алеф не питав, стверджував.
— Воно лише носій, — понесло поліцейського. — Він переправив у ньому свою свідомість. Його мозок порожній. Пуста оболонка. Він таки нас взув.
— Я не бачу обладнання… — почала медичка.
— Він і без обладнання на таке здатний.
— Це лише припущення, — Алеф заглянув до наступного відсіку й, очевидно не знайшовши там нічого цікавого, повернувся до «труни». — За факт беремо фізичну смерть лідера повстання, відомого як Ленго. Як командир бойової групи, факт підтверджую. Ціль знешкоджена.
— Доповідайте! — Марков звернувся не до присутніх, а до екіпажу дискоїда.
Його зрозуміли.
— Сір, зафіксовано локальний гравітаційний тунель, — відізвався оператор зброї. — Його енергетичні характеристики потребують уточнення, радіаційна ситуація — в нормі. Температура повітря у вашій локації знизилася на шість градусів, був землетрус. Його центр на глибині двохсот тридцяти кілометрів. Можна припустити, що для відкриття порталу була використана енергія планетарної мантії…
— Зрозумів, — Марков рушив до виходу з транспортера.
Погода повернула на вітряне. Гірчична пустеля курилася невисокими вихорами, що здіймали рудуваті хмарки. Один з таких смерчиків привітав поліцейського, кинувши жменю піску на його шолом.
За десять кроків від транспортера хтось — певно сам Родер, хто ж іще — просто на ґрунт поставив металевий столик і три пластмасові стільці. Марков очистив один з них від пилу, від’єднав скафандр від екзоскелета, сів обличчям до пустелі. Він любив розхристані вітром пейзажі Гірчичної, неозорий обрій й бліді крапки блакитних зірок на денному небосхилі.
Колись пустеля стала свідком його тріумфу. Тоді він знайшов у її нетрях підземне місто контрабандистів, отримав першу бойову відзнаку. Немов учора.
Цікаво, що у тих підземеллях тепер, подумав він. До виритих клонами старих катакомб звідси не далі трьохсот кілометрів — не відстань для мешканців транспортерів та розкопувачів могил.
Тепер, коли Саїд став мертвим містом, тутешнім не до контрабанди. Вичерпалася клієнтська база, як казали бариги у Мокрому куполі. Рудники вичерпалися, і колоністи повернулися до екваторіальних поселень. Скільки природнонароджених залишилося в пустелі? Кілька десятків? Сотень? Навряд чи більше.