— Щось на штиб самокерованої групи кіборгів-репликантів? — уточнив Марков.
— Щось таке, — кивнув командир «горобців». — Але збіса вдосконалене природнім відбором та підпорядковане лише одній меті — розмноженню. У перших зіткненнях з цим «принтерним життям» ми були безпорадними. Втрачали людей. Вони нападали координовано, спрямовували на наші скеґери здоровенні астероїдні брили, намагалися розгризти наших кіборгів, налітали хмарами. Весело було.
— Про це зняли фільми, я бачив.
— Я також бачив. Мало спільного з дійсністю.
— Було гірше?
— Було зовсім хріново.
— Здається, відвідування системи Тебі заборонили? Здається, ще при другому з Ойзеле.
— Заборона діяла сімнадцять років, — підтвердив Алеф. — Але тепер знову планують експедицію. Мене залучали як консультанта. Кажуть, як тільки лінкор повернеться, його готуватимуть до польоту в напрямку Тебі. Там, на четвертій планеті, досить пристойна киснева атмосфера і три глибоких моря.
— А божевільні принтери?
— Вони кисневу планету не заселяють. Для них це занадто агресивне середовище. Вони ж металеві.
— Могли б пристосуватися. Мали час…
— …Не мали натхнення, — розсміявся Алеф. — До речі, здається, йдемо на посадку.
Попелясто-жовтий диск Шарлотти зайняв вже майже дев’ять десятих оглядового екрану. Як і земний Місяць, поверхню супутника Тіронії вкривали метеоритні кратери та лавові поля. З лівого краю екрану спалахнуло сяйво Хаябуси, віддзеркалене сніжно-білими конструкціями військової бази.
— Вони тут зовсім не маскуються, — буркнув Марков.
— Донедавна не було потреби у маскуванні.
— Споруди виглядають як новісінькі.
— Вони і є новісінькі, — зауважив Алеф. — Вісім років тому фактично побудували нову базу.
— Я востаннє був тут ще у минулому столітті. Все вже позабував.
— Був по справам?
— Розслідував загибель техніка, — генерал не відривав погляду від стартових позицій, де чорніли силуети транспортних «човників». — Навмисне вбивство, замасковане під нещасний випадок.
— Технік знався з контрабандистами?
— Ви здивуєтесь, капітане, але мотивом виявилась ревність. До банальності просто. Жертва розвинула на цій базі, так би мовити, зайву сексуальну активність.
— Отакої, — розсміявся Алеф. — «Зайва сексуальна активність». Означення від легендарного детектива. Варто запам’ятати.
— Дарую. До речі, не вперше чую про «легендарного детектива». Може б, розповів бодай одну з тих легенд. Без жартів, самому цікаво.
— Справи Шерми Шайнар достатньо для того, щоб увійти до історії.
— Б’єш по хворому, капітане, — Марков відірвався від оглядового екрану. — Яка там історія, не жартуй так. Клонка обвела мене навколо пальця. Як останнього долбака. Геніальна дівчина.
— Це було на Кідронії?
— Так, майже рік тому. А здається, що десять минуло.
— Вона дійсно спала з імператором?
— Дійсно.
— Можна серіал знімати.
— Кажуть, що вже знімають. Тайла Той в ролі Шерми.
— Подібна на неї?
— Я тебе прошу. Як ворона на лебедя.
— На лебедя?
— Чорного.
— А тебе хто грає?
— Не признаються. А раптом мені не сподобається. Бояться генеральського гніву. В принципі, я вже проти.
— Проти чого?
— Проти Тайли Той. Яка з неї Шерма? — Марков витримав поважну паузу, відтак сам відповів на своє питання: — Ніяка. Шерма — тектонічна особа.
— Вірші писала непогані.
— А чому «писала»? Колись її розморозять, якщо вже не розморозили.
— Гадаєш, вони ризикнуть?
— Сайкс, наскільки мені відомо, полюбляє експерименти, — Марков повернувся до розглядання місцевого космодрому, вогні якого горіли вже зовсім поруч.
— Кажуть, що в Шермі захована третина Темного бога.
— Тим більше спокус для Преподобної. Пограти в політику з на-третину-богинею, уявляєш?
— Не дуже, — похитав головою Алеф. — Богині — істоти небезпечні. Я б на місці Преподобної не ризику…
Він не встиг договорити. Модуль струсонуло. Одночасно на оглядовому екрані виникла позначка з координатами посадки. Голос робота від імені командувача Четвертого флоту привітав їх з успішним прибуттям на об’єкт з довгим літерним кодом.
Тутешні пропускні системи виявились набагато простішими за авреліанські. Вже за півгодини вони увійшли до Зали Нарад, захищеної кількома кілометрами скельного ґрунту. Там серед порожніх металевих столів чекали з півдюжини вищих офіцерів Імперії і три піфійки.