Марков дарма крутив головою, шукаючи Теслена. Натомість натрапив на невисоку Знаючу, яка подарувала генералові милу посмішку.
«Усміхнена піфійка! — зупинився, наче спіткнувся, генерал. — Щось тут не те».
— Не всі піфійки зануди, — Знаюча продовжувала посміхатися.
— Читати думки поліцейських некоректно.
— Я нікому не розповім.
— Хіба що з цією умовою.
— Мене називають Фарі.
— Мене — Рене. А де імператор?
— Нам досі не повідомили, чи буде він присутній в реалі. Проте я не сумніваюсь, що ми з ним поспілкуємося.
— Радше він з нами, — підказав Марков, розвертаючись для привітання командувача.
Той з порогу запропонував присутнім увімкнути контури доповненої реальності і перевів залу в режим «червоної зони». Ілюзія переходу до іншого приміщення вразила генерала пропрацьованістю дрібниць. Учасники наради опинилися в роззолоченій ампірній залі з мармуровими колонами, кришталевими люстрами та важкими темно-червоними порт’єрами. У дальньому її кінці підносилось оточене екранами високе крісло, яке робило постать імператора не надто величною. Стомлене обличчя Еарлана Третього контрастувало з золотим коміром адміральського мундира та яскравим сонцем, яке творці тривімірної ілюзії запалили за вікнами зали. Маркову між тим подумалось, що зображення імператора складене з кількох проекцій.
— Я вирішив поки що не залишати внутрішніх секторів, — почав Охоронець прав і свобод світів. — Ситуація на Арпікрані стає критичною, вірус не вдається локалізувати. Натомість на Землі карантинні служби досягли певних успіхів. Кількість новозаражених знизилася до двадцяти двох тисяч за стандартну добу і має тенденцію до зменшення. Застосовані перші дійові вакцини, а ще ефективніші ліки очікуються за дві-три доби. Тепер я хочу вислухати ваші доповіді. Комфлоту доповідатиме першим, за ним командор Алеф.
— Сір, ми пройшли критичну фазу клонського бунту, — почав командувач. — Вся територія космодрому…
— Колишнього космодрому, — уточнив імператор.
— …Вся Ліфанія-шоста, сір, очищена від клонів. Йде зачистка промислової зони Гродії та підземних тунелів на північ від агломерації. Дрібні загони бунтівників розпорошені на тисячах квадратних кілометрів, ретельна зачистка потребуватиме ще кількох діб. Клони втратили, за нашими підрахунками, більш як сто тисяч бійців. Вони знекровлені, стомлені та деморалізовані загибеллю свого лідера. Бойові втрати флоту на даний час не перевищують чотирьох тисяч, що складає приблизно четверту частину особового складу штурмових підрозділів. Натомість спеціальні сили Джи Тау зазнали практично повного знищення. Вони втратили вісімдесят відсотків офіцерського складу. Ми були вимушені взяти під свій контроль зони їхньої відповідальності та карантинні майданчики. Цивільне населення практично не постраждало.
— А в куполах Ліфанії-восьмої?
— Там діяли охоронні сили колонії.
— Тобто це не ваша проблема? Зрозуміло.
— Шерифи мені не підпорядковані, — буркнув адмірал.
— З шерифами розберемося окремо, — пообіцяв суверен. — Алефе, слухаю вас. Марков, приготуйтеся.
— Лідера клонів знищено, сір, — доповів командир «горобців». — Йому вдалося переправити за межі планети артефакт, відомий як Око, але це, за нашими даними, не впливає на поточну ситуацію. Враховуючи цю обставину, ми з генералом Марковим прийняли рішення достроково зняти блокаду планети та згорнути спеціальну операцію по знешкодженню Ленго.
— За вашими даними?
— Я аналізую ситуацію в межах моєї компетенції, визначеної військовими статутами та вашими, сір, розпорядженнями, — в Алефовому голосі Маркову почувся метал. Генерал згадав, що той втратив на Тіронії до двох десятків імперських воїнів.
— Ви дослідили спосіб, яким Ленго здійснив телепортацію артефакту?
— Ми знайшли контейнер, подібний на резервуар для зберігання мафеді в анабіозі. Але лабораторні дослідження виявили, що це паливна каністра.
— То він телепортував артефакт без участі мафеді? Це щось нове.
— Ситуація, сір, потребує більш детальних та спеціалізованих досліджень. Артефакт є специфічним об’єктом, фізичні характеристики та можливості якого невідомі. З іншого боку, ми не можемо повністю відкинути припущення про те, що мафеді у транспортері були.
— Якщо були, то куди зникли? Й де їхні біологічні сліди?
— З’ясуємо, сір.
— Довго з’ясовуєте. Вам, Марков, є що додати? — погляд Охоронця прав і свобод світів ковзнув обличчям поліцейського, не затримався на ньому і повернувся до екранів, на які, судячи зі всього, виводилась поточна інформація.