Загін Р’аавал ще просувався скісною централлю, коли Гумм і Мулан з’явилися у кільцевому коридорі, який оббігав мертве серце некрополю — фундамент Розплідника. Вже другу ніч вони не залишали обвідної галереї, слідкуючи за підходами до порталу.
— Он вона! — Мулан побачила Нову Овіту, яка щойно активувала енергетичний контур.
Яскраво-синє сяйво пробігло пластинами, що аркою нависали над машиною телепортації. Вони немов скинули з себе тисячолітнє заціпеніння, запульсували древньою силою. За лічені секунди хвиля оновлення пробігла всім величезним агрегатом, повертаючи йому робочі властивості, відбиваючись глухою луною від склепінь центральної зали. Здавалося, самі гранітні стіни дивуються раптовому наповненню висохлих каналів енергії, бурхливому пробудженню мертвого. Вібрація велетенського механізму підняла хмару вікової пилюки, що на очах скрутилася у стрункі спіралі. Хвиля низького звуку пройшлася коридорами і колодязями, наче ревіння печерного звіра, потурбованого у власному лігві.
Цей інфразвуковий рик дивним чином подіяв на Гумма, пробудивши в єстві рудокопа спогади про підземелля Кідронії. У тамтешніх печерах такий звук линув з глибин планети, передуючи зсувам скельних масивів та обвалам, що за мить змінювали топографію виробіток на тисячах кубічних кілометрів. Голос порталу наповнив Гумма несподіваною рішучістю. Рудокопові здалося, що в нього вливається безмежна сяюча сила, що тепер він здатний рушити скелі та досягати склепіння плечами.
Гумм промурмотів щось про незбориму волю Велудумана та кинувся туди, де розгоралося синє світище. Він розвинув неабияку швидкість, проте рудокопові годі було поспіти за легконогою Мулан, котра випередила його ледь не на чверть обвідного кільця.
Не звертаючи на них уваги, Нова Овіта продовжувала виконувати ту послідовність дій, яку б на Тіронії назвали циклограмою. Вона знала, що для відправки Ольду не потрібно розморожувати мафеді. Ковчег міг телепортувати себе без сторонньої допомоги, а системи порталу потрібні лише для визначення адресата. Її завдання було вузьким: ввімкнути панель прямого введення, набрати на ній адресу порталу-приймача та покласти Ольд до відправної камери.
Перше вона виконала. Після доторку її долоні на панелі, яка ще півхвилини тому нагадувала плиту полірованого чорного мармуру, замерехтіли тонкі золоті лінії. Малюнок наче виступив з глибин плити, розкреслив її на рівні квадрати, і в них спалахнули позначки. Вони складалися з крапок, ліній та гачків. Знавці єгипетських ієрогліфів та дослідники мертвих культур Америки знайшли би серед них знайомі сполучення. Насправді ж символи на панелі прямого введення не мали нічого спільного з мовами та числами земних народів. Ті, хто ними користувався, давно відійшли до благих світів, й лише в архівах таких древніх рас, як ґ’орміти, збереглися таблиці з алфавітами та числовими маркерами прабатьківських цивілізацій.
Тільки на мить клонка НО98 застигла над панеллю, згадуючи символи коду, відтак вибрала перший з них, доторкнувшись до світлового значка, складеного з двох крапок і однієї лінії. Цієї миті Мулан з бойовим криком налетіла на неї, прагнучи збити з ніг. Клонка лише вистромила назустріч лікоть. Піфійці здалося, що вона зустріла не людську плоть, а залізну штабу. Біль зігнув Мулан навпіл, вона не могла ні дихнути, ні крикнути. Тим часом Нова Овіта знайшла другий і третій символи.
Й тут приспів Гумм.
Йому не треба було ані зупинятися, ані роздумувати. Досвід незліченних бійок наділив м’язи рудокопа автоматизмом виконання вбивчих прийомів. Несподівано спритно, як на такого крем’язня, Гумм пірнув під праву руку клонки і коротким ударом правиці зламав їй стегно. Та болісно сіпнулась, вчепилася однією рукою в край панелі, а вказівним пальцем іншої торкнулася четвертого і п’ятого символів.
— Та що ж це таке! — прохрипів Гумм крізь дихальну маску, відтак рушив до клонки, щоби звернути тій шию. Такого приступу люті він не знав від бойових часів на Кідронії. Червоне марево в очах рудокопа перемогло синє світло порталу і розмалювало світ у колір крові. Якимось третім оком він раптом побачив ворога. Побачив те неймовірно цілеспрямоване, вузьке і вперте, що визріло і розкрило очі у тілі НО98.
А та, тим часом, активувала шостий символ. Шахтар, який опинився поряд з нею, раптом усвідомив, що не відчуває рук. Вони пообвисали, як пліті.
— Велудуман! — рикнув він й уп’явся зубами у ворожу шию. Горлова манжета комбінезону не встояла під зубами Гумма. З прокушеної вени бризнула кров. Лише тепер те, що керувало тілом клонки, відволіклося від керування порталом. Рудокоп відчув, як до його голови влітає згущення злої волі, пекучої і нищівної, немов концентрована кислота.