Шарлі кивнула.
— Так, пане професоре, я все вирішила.
Заголовок у газеті «Таг» спричинив у «замку» справжній переполох. І це призвело до термінового виклику в кабінет Бернгарда Вайса. Цього разу віцепрезидент поліції хотів поговорити з офіцерами Ратом та Бьомом одразу, і Рат спокійно перехопив ініціативу в розмові. У всякому разі Вільгельм Бьом був тим, кого ця історія виставила в найгіршому світлі, особливо через те, що преса була, очевидно, краще поінформована про деталі вбивства в Гумбольдтгайні, аніж той офіцер, який займався цією справою. Навіть більше, ніж над запитанням про те, хто дав газеті фоторобот для розшуку, Бьом ламав голову над тим, хто зміг ідентифікувати людину, зображену на ньому, як Авраама Ґольдштайна. Тому що ніхто в поліції, хто досі бачив цей портрет, не міг пов’язати з ним це ім’я, ані Бьом, ані інші слідчі. Але якийсь колега, мабуть, упізнав у ньому Авраама Ґольдштайна, бруклінського гангстера. І цей колега повідомив про це не старшого інспектора Вільгельма Бьома, а Штефана Фінка, відомого журналіста, який полював на сенсації з такою ж жагою, як морфініст на чергову дозу.
Тож де відбувся витік? Фоторобот відправили у розшук та у всі поліцейські дільниці суботнього вечора, певно, хтось переслав його Фінку в якийсь момент уночі.
Серед небагатьох, хто знав Ґольдштайна в обличчя, були Гереон Рат та його люди. І Рат поклав би руку на відсіч за них. Лише щодо товстуна Червінські він трохи засумнівався б, але Рат, звичайно, не зізнався в цьому Вайсу. Віцепрезидент відпустив їх з чітко визначеними завданнями: Бьом має активізувати розслідування у справі вбивства Кубіцькі, а Рат має продовжити пошуки зниклого гангстера. За підтримки відділу «J», який наразі поставив пошук Авраама Ґольдштайна на перше місце у своєму списку пріоритетів. Більше було неможливо приховувати той факт, що американський гангстер вільно блукав Берліном та міг скоїти вбивство.
Люди Рата вже займалися цією справою. Геннінг та Червінські сиділи в «Ексельсіорі» з восьмої години ранку й продовжували допитувати персонал готелю. Пліш та Плум мали знайти всіх працівників, які чергували у тому крилі останніми днями. Якщо Ґольдштайн скористався службовими сходами, інші працівники мали б помітити ще щось.
Насправді найкращим кандидатом для проведення інтерв’ю з працівниками готелю був би Ґреф, але Бьом його перехопив раніше. Помічник інспектора зайняв кімнату для допитів Б і продовжував допитувати свідків. Кількість людей, які нібито щось бачили, а насправді хотіли лише привернути до себе увагу, знову зросла після статті у «Таг». Здебільшого це були антисеміти, які скористалися приємною для себе нагодою, щоб звинуватити поліцію у своїх невдачах: американський гангстер, що вільно розгулював Берліном, так він ще й був євреєм, який, очевидно, нападав на людей з СА! Хоча Рату подобалася думка про те, що тепер деякі «коричневі сорочки» будуть тихенько сидіти собі у своїх нацистських кнайпах і більше не наважаться виходити на вулицю через страх перед таким, як Ґольдштайн. Якщо це справді так, то в результаті втечі Ґольдштайна вулиці Берліна, ймовірно, стали більш безпечними, аніж небезпечними. У всякому разі він не заздрив Ґрефу, адже йому доводилося мати справу з цими ідіотами; у нього самого не вистачило б терпіння на щось подібне.
Був уже полудень, і Рат сидів за своїм столом. Він кілька разів дзвонив Червінські та іншим слідчим, але старший інспектор Кіліан досі не мав жодних зачіпок. Несанкціоноване публікування поліцейського фоторобота в газеті «Таг» дало слідчим багато інформації, але з неї було жодної користі. Їм постійно доносили на різних невинних людей, які не були схожі на Авраама Ґольдштайна, проте здебільшого мали одну спільну рису: вони були євреями, яких прагнули очорнити заздрісні сусіди чи колеги.
Рат підвівся і посадив собаку на повідець. Він потребував свіжого повітря. Спочатку він купив пару фрикадельок в кафе «Ашингер», а потім попрямував до телефонних будок на вокзалі. Йому пощастило, і він знайшов вільну. Поки пес займався фрикадельками, господар кинув монетку в монетний отвір.
— Пана Вайнерта зараз немає в редакції, — сказав голос на лінії. — Хіба ви не знаєте? Він полетів разом з доктором Екенером.
— На дирижаблі?
— Саме так. Хіба він вам цього не казав? Він вирушив у подорож до Ісландії.